За інформацією: Суспільне Рівне.
87-річна переселенка Тетяна Тарасенко до повномасштабного вторгнення жила в Покровському районі Донецької області, де виховала трьох дітей. Одну дочку вона поховала, з іншою втратила зв’язок, залишився син Олександр. Через обстріли та руйнування в рідному селі, у квітні 2024 року Тетяна з сином опинилися на Рівненщині. Жінка була незрячою, син працював і піклувався про неї. У серпні 2024 року його мобілізували, через чотири місяці він загинув. Після зусиль місцевої громади жінці зробили операцію, і з квітня 2025 року вона знову бачить.
Своєю історією Тетяна Тарасенко поділилася з Суспільним.
Спогади про життя на Донеччині
"Я народилася в Донецькій області, Мар’їнський район, село Єлизаветівка. В молодості війну перенесла. Хоча я маленька була й не розуміла, що це. Мама за нас переживала. Нас було троє: братик і дві сестрички. Я три класи кінчила", — пригадала Тетяна Тарасенко.
З її слів, до повномасштабного вторгнення російських військ жила в селі Іллінка, що у Покровському районі. Мала трьох дітей. Одна дочка померла, з іншою — втратила зв'язок, лишилася з сином.
Тетяна Тарасенко розповіла, що не хотіли виїжджати з рідних країв до останнього:
"Скільки могли трималися. В нашому будинку вже ні вікон не було, побите було все. Військові, які жили поруч, казали: «Їдь звідсіля». Я питала — куди я поїду? «Куди хоч їдь». Більша половина села виїхала".
Так жінка з сином Олександром у квітні 2024-го опинилися у Варковицькій громаді на Рівненщині.
Переселенка Тетяна Тарасенко. Варковичі, вересень 2025.
