За інформацією: Суспільне Полтава.
Рік і 10 місяців у російському полоні пробув Олександр Іванов із Кіровоградщини. Після обміну 31 травня 2024-го, чоловік реабілітується на Полтавщині.
Потрапив туди військовий у липні 2022-го року. Під час обстрілу позицій на Донеччині, був поранений.
У Донецькій області я був, там і займали оборону. Виходить до 30 липня (2022-го – ред.) був в одному місці, потім був наступ. Гатили з усього вони нас. І фосфором гатили нас, і міномети, і градом. Усім, чим можна, і 152-і. На рахунок боєприпасів, нічого не жалко їм було. І касетними бомбами кидали по нас. Населений пункт Піски, де я і потрапив у полон 31 липня. Оточили і взяли нас у полон.
До війська служити чоловік пішов у березні 2022-го.
Олександр Іванов на службі. фото О.ІвановУ цивільному житті я працював з 2007-го року на фабриці заморожених продуктів в місті Кропивницькому. 24 лютого я теж був на роботі. Потім подзвонили, що потрібно з'явитися у військкомат. З'явився у військкомат. Мені дали повістку 27-го числа, з'явитися на 1 березня 2022-го року. 1 березня я з'явився, потім нас відправили і потрапив я у 56-у бригаду. Другого числа (березня – ред.) я вже був на позиціях.
Спочатку пораненого полоненого тримали в Оленівці, що на Донеччині. Далі перевезли до Бєлгородської області РФ.
Мене повантажили в КАМАЗ і повезли в лікарню в Донецьк. Там мені призначили лікування, місяць там мене лікували. Але, як говорили: «Ти народився у сорочці». Біля сонної артерії в мене зовсім поряд уламок пройшов. Він і зараз у мене знаходиться, його не витягли. Як говорили: "Витягнуть вам на Україні". Після лікування нас відправили в Оленівку в Донецьку область. Там я пробув трошечки менше місяця. Потім нас відвезли Бєлгородську область, в Старий Оскол, де ми перебували до 31 травня 2024-го, до звільнення, можна сказати.
У полоні, згадує Олександр, знущалися фізично та тиснули морально. А годували полонених лише для підтримки організму.
