За інформацією: Суспільне Полтава.
Андрій Павленко – ветеран російсько-української війни із Полтавської громади. У перші дні повномасштабної війни пішов захищати країну. Про це він розповів у інтерв’ю Суспільному.
До лютого 2022-го Андрій Павленко мав власну справу. 26 лютого поїхав до військкомату. Того ж дня чоловіка направили в частину.
Андрій Павленко у Херсоні. А.Павленко"Зранку я сказав дружині, що їду на заправку. І, власне, заїхав до військкомату. Я такого, мабуть, не бачив навіть на концертах ніде. Дуже багато людей, патріотично налаштовані, всі абсолютно заряджені. Настільки це було по-справжньому, тут не було ніякої показухи, ніякого там патріотизму показового. Кожен горів цим, кожен бажав знищити окупанта, якнайшвидше, задавити руками", — пригадав Андрій Павленко.
У перший час служби чоловік перебував на Донеччині. Там військовий був у артилерійському підрозділі.
Військовий у лісі знайшов російський сухий пайок. А.Павленко"Перше місце, куди нас відправили, це був Бахмут. Це моє, скажімо так, перше знайомство з Донбасом. Сказати, що я не мав взагалі ніякої там підготовки, так, напевно, не можна сказати, бо півтора роки строкової служби в мене було. Навчались по ходу вже. Я був в артилерійському підрозділі. Ми вантажили боєкомплект, вивозили хлопцям на їхні позиції безпосередньо. Потім вже стало трішки спекотніше і нас перемістили під Бахмут, село називається Борхівка", — розповів ветеран.
На війні Андрій Павленко був два роки. Воював, зокрема, на Донеччині, Херсонщині, Харківщині.
Андрій Павленко пішов захищати Україну у перші дні повномасштабного вторгнення. А.Павленко"Деякий час я був старшим машини МТЛБ, це моторизований тягач легкоброньований, їздив з водієм цього транспортного засобу. Ми завозили піхоту, завозили БК, завозили саперів, вивозили поранених, вивозили загиблих. Тобто такі виконували функції. Щодня ми їздили там по два, по три, по чотири рази, вночі їздили, коли там потрібно було. То тоді фактично ми їздили на нуль, на позицію. Оце було моє перше знайомство безпосередньо з бойовими діями, з такими, як вони є на нулі".
На Донеччині воїн служив у артилерійському підрозділі. А.Павленко
Найтяжче ж на війні – втрачати побратимів, розповів Андрій Павленко.
"Коли людину бачиш за пару годин, а потім його не стає. Ти чуєш рацію, ти чуєш, що цієї людини більше нема, а потім їдеш і його вивозиш сам. І замикаєш замок пакета цього. Це, напевно, найтяжче. Важко, коли рідних довго не бачиш. Це дуже морально тяжко".
Нині воїн демобілізувався і допомагає війську волонтерством. А.Павленко
Андрій Павленко на війні отримав травму спини. Кількість контузій, каже, й не рахував. Після двох років служби демобілізувався. Нині ветеран працює та волонтерить. Зокрема, допомагає військовим та побратимам.
