За інформацією: Суспільне Чернігів.
Засновник чернігівського телебачення Олександр Копиловський та відеокамера у 1990-х роках. Суспільне Чернігів
30 листопада 1991 року почалася історія чернігівського телебачення – в ефір вийшла перша програма Автономного телевізійного центру. Його засновником, організатором місцевого телевізійного мовлення був Олександр Копиловський. Він жив телебаченням і в обласній телерадіокомпанії працював до останніх днів життя у вересні 2018 року.
До Дня працівників радіо, телебачення та зв'язку Суспільне Чернігів публікує текстову версію документального фільму "Копиловський. Засновник чернігівського телебачення".
Зі слів доньки Олександра Копиловського Алли, на той час лише дві області України не мали свого телебачення: Закарпатська (була разом з іншою філією) та Чернігівська.
Алла Копиловська. Суспільне Чернігів"Чернігів вважався таким провінційним містечком, на яке не звертали уваги. Тому що доїхати, начебто, з Києва можна і швидко, 200 кілометрів і ти тут. Тому був лише корпункт, і всі події прив'язувалися до Києва. Ковбасна революція (стихійний виступ жителів Чернігова проти діючої влади у різдвяні дні 1990 року, — ред.) змінила ставлення до Чернігова, а потім почалися певні процеси, які почали змінювати сам світогляд людей. Батько просто повірив в те, що він може щось змінити, зробити класне не лише для родини, а для загалу, для громади".
Алла говорить, що ідея запустити в Чернігові телебачення була саме її батька, аби була можливість "говорити про людей, які цікаві не лише Чернігову, а й всій Україні".
Як збирали перший колектив
Як згадував сам Олександр Копиловський, підбір кадрів на новий телеканал АТ-5 починався ще з початку 1990 року.
Олександр Копиловський — засновник чернігівського телебачення. Суспільне Чернігів"Починалося все з думки, що треба створити чернігівське телебачення. Тоді існували три телеканали: російське ОРТ та українські УТ-1 та УТ-2. Спеціалістів не було, а телевізійників взагалі. Досвіду телевізійного ні в кого не було. Журналісти із газет, радіо, технічні працівники — це були чисто аматори".
Серед перших журналістів та технічних працівників були вчителі трудового навчання, молодших класів, комп'ютерники та інші.
Олена Попова. Суспільне Чернігів"Така була у нас атмосфера, дуже дружня. У нас було дуже мало тих перших людей, кого запросив Олександр Миколайович працювати на телебаченні. І це була така атмосфера підтримки, взаємовиручки, бо фахових спеціалістів тоді не було і всі працювали на ентузіазмі своєму. І цю атмосферу створював саме Олександр Миколайович", — розповідає дикторка Олена Попова.
Відсутність грошей та техніка за ціною квартири
Будівля ЦНТЕІ (Чернігівський державний центр науки, інновацій та інформатизації, — ред.) була однією з тих локацій, де виходили в ефір перші випуски АТ-5, каже Алла Копиловська.
"До речі, чому не АТВЦ, а АТ-5? Тому що набиралося на комп'ютері лише АТ латиною. Кирилиці не було, і "Ц", як букви, не існувало. Тому АТ-5 (Автономне телебачення, — ред.)".
Для підготовки перших ефірів не вистачало матеріальних ресурсів, але Олександр Копиловський завжди вмів знайти вихід із ситуації.
"Це було просто цілодобово, десь щось шукав, щось вибивав, кудись їздив. Брав гроші й з сімейного бюджету, тому що потрібно було. Тоді вибивалося все на особистих зв'язках, або за якийсь магарич, це було святе діло. Тобто будь-яку апаратуру, будь-який магнітофон, мікрофон, фон у студії на першому ефірі, це ковролін теж з дому. Все тягнулося з дому, і на питання мами, коли буде все повернуто, відповіді не було", — каже Алла.
Петро Ярмоленко. Суспільне Чернігів
Зі слів першого оператора чернігівського телебачення Петра Ярмоленка, відеокамера могла коштувати, як двокімнатна квартира або машина.
"Це дуже великі гроші були. І навіть відеомагнітофон, за допомогою якого треба було монтувати, теж коштував десь так. Це була неймовірна роскіш".
Також тоді придбали перший комп'ютер, який з'єднували з відеомагнітофоном й пультом, власноруч спаюючи дроти, адже спеціальних перехідників тоді не було. Замість професійних софітів використовували списані світлофори, в яких замінювали лампи.
Фільми на чернігівському телебаченні та впізнаваність журналістів
Зі слів перших співробітників, після запуску телебачення в Чернігові всіх, хто був у кадрі, впізнавали на вулицях, зупиняли й розповідали щось.
"Це було щось неймовірне, тому що це була сенсація для Чернігова. Де б ти не йшов, де б ти не їхав, тільки й казали: "А ти бачив, а ти дивився, а ти бачив того, а ти бачив, хто там працює?" Це було дуже-дуже цікаво. Ти йдеш по вулиці, і завжди тебе впізнавали, зупиняли, вічно якісь там проблеми, побажання. Перші ведучі були дуже популярні в місті".
Олександр Копиловський разом з колективом чернігівського телебачення. Суспільне Чернігів
У 90-ті роки на чернігівському телебаченні показували відеофільми, які тоді транслювали у відеосалонах тодішніх бізнесменів. Як розв'язували питання такої конкуренції, розповіла Алла Копиловська:
"Конкуренцію вирішував батько дуже обережно і з геніальними ходами, тому що тоді він співпрацював з компанією, яка крутила і мала мережу. І домовився так, що вони давали ці фільми на прокат. Вони виходили у нас в ефірі, потім поверталися, і ми ще й додатково рекламували ці салони. І це вирішували мирним шляхом".
За її словами, батько дійсно міг займати гроші, брати кредити, але все це для того, аби працював та розвивався телеканал.
"Кошти займали, і квартири закладали, брали і кредити, тому що треба було апаратуру купувати, виплачувати певну зарплату. Наскільки я розумію, з тих якихось окремих, обережних реплік і фраз, які звучали вдома, то певні спірні ситауції вирішувалися інколи агресивно, конфліктно. Проте інколи він гасив ці конфлікти якимось розумним рішенням, яке задовольняло обидві сторони. 90-і роки, кожен виживав, хто як міг".
Інфляція та зарплати на телебаченні
Зі слів співробітників, Олександр Копиловський ставився до них всіх як до своєї сім'ї.
"Ми, відповідно, теж відносилися до нього як до батька. Він виділив особисту машину, щоб возили операторів та журналістів на зйомки. Нам було цікаво. Ми не чекали ні грошей, ні слави. Нам просто було цікаво це зробити".
Володимир Клюкін. Суспільне Чернігів
Як керівник Копиловський був справедливою та терплячою людиною, говорить оператор Володимир Клюкін.
"Я пам'ятаю момент, коли десь, мабуть, 1993 рік. Була така жорстка інфляція, з грошима було погано, зарплата не встигала рости за цінами. І був такий собі невеличкий бунт на телеканалі. Відеоінженери та оператори поставили ультиматум, або підняття зарплати, або всі підуть. І Олександр Миколайович знайшов вихід. Він лишив себе зарплати на кілька місяців. Свою зарплату він розділив на відеоінженерів і операторів, щоб тільки утримати людей, і не втрачати цінні кадри. Потім він чотири чи п'ять місяців просто ходив і робив все, щоб були кошти. Знайшов клієнтів, знайшов якісь комерційні проєкти, які приносили гроші".
Підсумовуючи той досвід запуску чернігівського телебачення співробітники АТ-5 кажуть наступне:
"Чогось досягли, щось вийшло, результат був. 30 листопада 1991 року перша передача вийшла. Виживати за рахунок того, що створювали телебачення, це взагалі був нонсенс. Для цього мав бути і авторитет, і вміння домовитися, і якісь зв'язки, і взагалі, окрім технічної освіти, треба було завжди бути разом з командою. Мало, хто взагалі вірив, що телебачення можна з нуля підняти. І це без підтримки держави, практично на спонсорських грошах. Ніхто практично в це не вірив, але у нас вийшло".
