За інформацією: Суспільне Вінниця.
Галина Гиренко – мати полеглого захисника із Вінниччини Віталія Гиренка. Суспільне Вінниця
Вищу освіту, за словами матері, Віталій Гиренко здобув у Львові. Там жив і працював до війни.
"Він – інженер-конструктор. В основному були великі будівлі: житлові будинки, таунхауси. Він мені розповідав, і я була горда тим, що робив проєкт церкви у Львівській області. На львівському пивоварному заводі конструював бочки для пива. В основному його робота була у Львові. Він дуже його любив. Йому однокурсник пропонував роботу в Чернівцях. А він сказав: "Ні, Львів на Чернівці не проміняю". Дуже полюбив Львів", — розповіла Галина Гиренко.
У вільний час Віталій подорожував Україною на мотоциклі, був частиною байкерського руху. Мотоцикл, каже жінка, і досі зберігають вдома — для Віталія він був важливим.
Мотоцикл Віталія Гиренка. Суспільне Вінниця
До війська Віталій долучився у перший день повномасштабного вторгнення РФ. Служив у підрозділі протитанкових ракетних комплексів у 59 мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка – "джавелінами" нищив російську бронетехніку.
"23 серпня з півдня почав, з Херсонсько-Миколаївського напрямку. Був на звільненні Херсону. Розповідав, що в Херсоні дуже хороші люди", — згадує мати.
Полеглий захисник із Вінниччини Віталій Гиренко. Суспільне Вінниця
Далі були бої на Авдіївському напрямку на Донеччині. У червні 2024 року Віталій востаннє був у відпустці вдома.
"Він мені подзвонив, каже: "Мамо, я йду на позицію. Командир попросив виїхати на підмогу. Сказали, може всього на два дні". Коли вони їхали на позицію, був не один дрон, їх вистежили й почали обстрілювати. Машині пробили колеса. Побратими кажуть, що він загинув миттєво, бо був скид перед машиною з тієї сторони, де син сидів. Було осколкове поранення. Так як сидів, голову схилив, і вже ні до кого не говорив. Не могла повірити, як так, вчора я ще бачила, говорила з ним, а сьогодні вже нема. Без прощань", — розповіла жінка.
Нагороди Віталія Гиренка. Суспільне Вінниця
Галина Гиренко на квартирі сина зберігає речі з двох різних періодів його життя – шкіряну куртку, жилетку, шоломи та рукавиці, а також речі зі служби, які привезли побратими після його смерті.
"Найбільша його нагорода – це "Золотий Хрест", який в 2023 році йому вручили за підписом Залужного. Ще є за мужність нагорода, почесні грамоти, подяки військові, різні його шеврони. Все, що було, все сюди. Хочу, щоб про нього пам’ять жила, бо він вартий того. Хочу про свою дитину зберегти пам’ять".
Речі Віталія Гиренка. Суспільне Вінниця
