Сумною новиною поділилася пресслужба Житомирської міської ради.
На щиті повернувся Герой
ТУПІКОВ МИКОЛА ЮРІЙОВИЧ
(27.08.1979 — 24.03.2026 рр.)
Микола Юрійович Тупіков народився 27 серпня 1979 року в місті Житомирі. Із дитинства ріс добрим, кмітливим, щирим і допитливим хлопчиком.
Навчався у Житомирській загальноосвітній школі №7, нині — ліцеї №7 імені В. Бражевського. Після школи закінчив Житомирський технологічний коледж за спеціальністю, пов’язаною з механічною обробкою деревини, здобувши професію технолога з роботи з деревиною.
Микола пройшов строкову військову службу, а згодом продовжив освіту заочно в економіко-гуманітарному вищому навчальному закладі «МАУП».
Після повернення до цивільного життя працював на різних підприємствах, пов’язаних із виготовленням меблів. А з 2006 року започаткував власну справу.
Меблі для Миколи були не просто роботою — це була справа, яку він по-справжньому любив. Він сам проєктував, створював дизайн, виготовляв і монтував вироби. Був справжнім майстром своєї справи. Працьовитий, наполегливий, він не боявся складних проєктів, де необхідні були точні розрахунки, майстерність і відповідальність. Усе, що створював своїми руками, робив якісно, з душею та любов’ю.
Таким же щирим та справжнім Микола був і в житті.
Дружелюбний, неконфліктний, легко знаходив спільну мову з людьми та часто ставав душею компанії. Мав чудове почуття гумору, був харизматичним, завжди зустрічав людей щирою посмішкою. Водночас Микола Юрійович мав власну думку, загострене почуття справедливості та ніколи не залишався байдужим до чужої біди.
Микола Юрійович був безкорисливим, чуйним і уважним сином. Допомагав батькам, багато чого в їхньому будинку зробив власними руками. І тепер кожна річ, створена ним, кожна деталь, до якої торкалися його руки, назавжди залишатиметься дорогою пам’яттю про сина.
У 2003 році Микола створив власну сім’ю, одружився. А у 2005 році в родині народилася донечка.
Для Миколи сім’я була найціннішим у житті. Він був люблячим і турботливим чоловіком, батьком та сином. Вважав, що в житті найважливіші не гроші й матеріальні речі, а людяність, доброта та щирість.
У вільний час найбільше любив природу. Його особливо приваблювали ліс, риболовля та «тихе полювання».
Любив співати під гітару і сам добре грав. Поруч із ним завжди було тепло, легко та по-доброму.
У листопаді 2024 року Микола Тупіков став до лав Захисників України. Він узяв до рук зброю, щоб захищати свою Батьківщину від російських агресорів.
24 березня 2026 року під час виконання бойового завдання із захисту України на Дніпропетровщині Микола Юрійович Тупіков героїчно загинув.
Через п’ять місяців після загибелі Герой на щиті повернувся до рідного Житомира.
У скорботі батьки, рідні, дружина, донька, друзі, бойові побратими…
Світла пам’ять і вічна слава Герою!
Джерело: пресслужба Житомирської міської ради
