За інформацією: Суспільне Чернігів.
Олександр з позивним Тринадцятий. Суспільне Чернігів
Брав участь в операції на Курському напрямку. Там отримав поранення і лікуюся в шпиталі вже понад три тижні.
Ми забирали 300-го з товаришем, витягли його в поле. За нами приїхала машина, ми завантажили його і по нам почали працювати скиди з дронів. Дві гранати я піймав в ногу, потім почався рух. При в'їзді в село, вже в Україні, по нам вдарив FPV по машині.
Її розбило, ми ніч переночували в гаражі, і наступного ранку нас тільки забрали. Першу допомогу, яку я собі зробив — наклав бандаж на ногу, бо мені передали по рації, що до ранку мене ніхто не зможе забрати. Я хотів зберегти ногу. Більше чотирьох годин я не зміг тримати турнікет на нозі, бо була б ампутація ноги.
Просто поступово послабляв бандаж і все. Тяжке, осколкове, наскрізне поранення. Перебив гомілкостоп і порвав сухожилля. Тепер на відновлення треба від чотирьох до шести місяців. Потім поставлять гіпс, ще місяця-два в ньому ходити буду. Лікарі сказали, що на ногу стану, ходити буду. Бігати — навряд чи.
"Змінюємо політику ставлення до пацієнта", — командир госпіталя Віктор Писанко
Командир госпіталю Віктор Писанко. Суспільне Чернігів
"Принцип відкритих дверей"
Вхід до шпиталю – це основна зона для зустрічі з пацієнтами. Тут рідні, діти приходять та відвідують пацієнтів.
У нас є собака — Дюк. Він до нас прибився. Перший раз він тиждень у нас пожив, потім втік, згодом ми його знову знайшли. Ми зараз шукаємо йому господаря. Він елемент психологічної декомпресії Форма психологічної реабілітації військовослужбовців, які перебували в екстремальних (бойових) умовах службово-бойової діяльності, яка складається із комплексу заходів фізичного і психологічного відновлення організму людини.для наших військовослужбовців.
Собака Дюк. Суспільне Чернігів
У нас є прозора політика в плані звітності і того, що ми отримуємо. Те, що люди нам приносять, потім через місяць ми його ставимо на облік, і вони можуть прийти подивитися, як воно використовується для поранених. Також коли ми починали нашу роботу, ми просто зібрали свіх волонтерів разом, пояснили базові правила гри – відкритість, прозорість, рівність для всіх.
Хто бажає долучитися до будь-якого проєкту, часто це, як правило, комбінації. Наприклад, Інтернет нам дала компанія "Основа". Місцеві приприємці надали фінансування під роутери. Ми зробили безпровідний Інтернет для всіх відділень, де у нас лікується пацієнти.
Змінюємо політику ставлення до пацієнта — принцип відкритих дверей. Спочатку пацієнту, військовому треба розуміти, за що він воює. Це процес його соціалізації і відвідування.
Тобто, можуть відвідати діти, різні творчі групи. Зі свого досвіду та з принципу передових армій світу — людині треба соціалізуватися. Якщо його держати закритим, то через час це будуть набагато гірші відтерміновані реакції. Є епізоди, коли людина хоче вживати алкоголь, він і так буде вживати. Хоч ви закриваєте двері, хоч не закриваєте. Чи має він право вживати спиртні напої? Звичайно, має. Якщо він має право загинути за цю країну, так, мінімум, він повинен мати право вибору.
На території госпіталю. Суспільне Чернігів
Арт-терапія, йога, вигулка з тваринами і відвідування дітей. Це позитив, який ми намагаємось дати нашим пацієнтам.
Часто до нас приходять діти з освітніх шкіл. Це і патріотичне виховання, з одного боку. А з іншого — це процес нормального лікування, соціалізації цих військовослужбовців.
На території госпіталю. Суспільне Чернігів
Американська організація подарувала нам твердопаливний котел. Ми вже його "врізали" в систему. Зараз Червоний хрест нам привіз сім тонн палет для цього котла. Він нам дає можливість взимку мати і гарячу воду, і опалення.
Також ми залили 180 тонн асфальту єдиним контуром до евакуаційної петлі. Тепер людина може безбар'єно переміщуватись по території. У нас декілька проєктів в розробці ще є. Немає такого, щоб один проєкт одна людина реалізувала. Це дві-три людини, як правило, щоб це була звітність нормальна і відкритість.
Поранений може безбар’єрно переміщуватись по території госпіталю. Суспільне Чернігів
Окремо ми поставили контейнери для сміття, сортуємо, робимо склади зберігання. Ліхтарі нові поставили, нам надіслали сині лампочки. Нічого не видно, але дуже красиво. Поміняли дах на трьох будівлях. Замовили сонячні панелі, встановили їх.
Автобуси, які ми отримали, будемо перероблювати під лежачих. Там 68 посадкових місць, а буде порядку 20 для лежачих пацієнтів.
Ми працюємо в системі єдиного медичного простору — забезпечення Збройних сил та Сил оборони, тому ці автобуси будуть використовуватися на цих напрямках. За потреби, наприклад, Херсонський. У нас є декілька стабілізаційних пунктів, навіть від мого госпіталю.
Нам допомагає державна служба надзвичайних ситуацій з перенесенням поранених. Допомагає місцева поліція, патрульна, котра супроводжує наші евакуаційні маршрути і допомагає нам доставити пацієнтів вчасно і без пробок.
Ми використовуємо всі можливості, і всі силові, і цивільні структури. Спільні тренінги проводимо.
Коли починаються масові санітарні втрати, досвід Полтави (мова про обстріл військового інституту у Полтаві 3 вересня, — ред.) ми проаналізували і зробили спільні тренінги — взаємодія, масове сортування, тріаж.Це процес визначення пріоритету надання допомоги пацієнтам залежно від складності їхнього стану.
"Симбіоз цивільного та військового співробітництва"
Госпіталь всередині виглядає досить таки страшно. Поки не зробиш якісну основу, сенсу робити щось немає, коли дах протікає. Те саме з проводкою. Тільки підключаємо хорошу апаратуру, вона починає горіти. Зараз замінюємо дах, проводку. Ми забезпечені всім. Отримуємо гуманітарну допомогу практично з усього світу.
Дуже багато людей нас підтримують, саме наш госпіталь. Тому по медицині у нас проблем немає. У нас є співпраця з Національним медичним університетом імені Богомольця. Це професорсько-викладацький склад. Інтерни тут навчаються. Це вже як симбіоз цивільного та військового співробітництва. Освітнього процесу, наукової бази.
Віктор у палаті, де на пораненому адаптивний одяг від “Швейної роти”. Суспільне Чернігів
Наші фахівці, хірурги почали викладати в медичному коледжі. Відповідно, ми взяли біля семи груп медичних сестер і фельшерів. Вони проходять навчання, ми відбираємо молоде поповнення людей.
"Половина цивільного життя, половина — військового"
Я був начмедом 25-ї окремої аеромобільної бригади, служив в АТО, працював заступником командира в Дніпровському військовому госпіталі. У 2022 році працював командиром Запорізького військового госпіталю. Брав участь у міжнародних місіях НАТО в Косові та ООН у Демократичній Республіці Конго.
Половина в мене цивільного життя, половина — військового. Працював на базі Графенберг (Німеччина, — ред.), на американський уряд.
"Ми намагаємося показати нову фармацію"
Ми організовували тренінгові центри тактичної медицини. Зараз у мене молоді хірурги, ми їм показуємо новий світ, що можна оперувати, вчитися, співпрацювати з медичними університетами, можна брати на навчання людей з коледжу. Коли людям показувати нову грань, то вони по-іншому починають сприймати.
Зараз медично-інформаційні системи, так звані МІС, у нас почали функціонувати. І зараз ми переходимо на те, що історія хвороби і документообіг паперовий скасовуються. Електронна історія хвороби в нас є.
Більше того, у нас є цивільні лікувальні заклади, вже йде обмін між ними. Тобто пацієнт приходить, і за ним "приходить" історія хвороби. Цей елемент почав працювати.
Госпіталь всередині. Суспільне Чернігів
Скоро ми отримуємо санітарний автомобіль від командування медичних сил. Тому постачання і забезпечення значно покращилися. Ми намагаємося показати нову фармацію, що можна бути відкритими, що можна отримати донати.
Основна місія і чому ми збираємо тут людей — це люди, які захищають батьківщину, вони достойні найкращого. Чим більше ми врятуємо цих людей, тим більше залишиться потенціал для націй, для їх відродження.
"Відновлювати тканини якомога швидше і раніше", — лікарка-хірург Олена Пономаренко
Лікарка-хірург Олена Пономаренко. Суспільне Чернігів
Я родом із Запоріжжя. Професорка Запорізького університету, працювала хірургом, судинним хірургом на декілька спеціальностей, у тому числі й пластичним хірургом. Я працюю з військовими вже понад три роки, а взагалі оперую бійців з 2014 року. Була і просто цивільним лікарем.
На початку повноштабного вторгнення був виклик з госпіталя, що треба оперувати, тому що не було достатньо хірургів. Я приїхала, і "прокинулася" через два тижні, тому що було дуже багато пацієнтів. Я ці два тижні повністю провела в операційній.
Зараз працюю за домовленістю між шпиталем і медичним університетом. Я професорка кафедри хірургії Сумського медичного університету. Шпиталь є клінічною базою Сумського медуніверситету, де навчаються інтерни. Це хірургія по відновленню покривних тканин, кісток, судин, нервів. Найбільша кількість пацієнтів з мінно-вибуховими травмами, з вогнепальними травмами.
У мене іноді до 10 операцій на день, коли поступають військові. Категорія пацієнтів змінилася. Це більш важкі пошкодження тканин, розтрощення тканин, великі поверхні. Це дефекти, коли неможливо зашити рвану поверхню, неможливо просто накласти шов, дефекти тканин, які потребують виконання пластичних, реконструктивних втручань. Тому наш проєкт є важливим по відновленню тканин та частин тіла.
Для того, щоб, наприклад, запротезувати пацієнта без кінцівки, треба теж тканини підготувати, і це теж частина реконструктивної хірургії. Наша основна задача – виконувати реконструктивні і пластичні операції, які ще декілька років тому виконувалися через пів року-рік. Зараз ми виконуємо їх через декілька тижнів після поранення. Тобто, відновлювати тканини якомога швидше і раніше, тому що центрів реконструктивної хірургії в Україні відносно не багато.
Ми співпрацюємо з іншими лікарями інших спеціальностей для повноцінного відновлення пацієнтів і хірургічної реабілітації.
Але основну частину пацієнтів ми закриваємо тут і зараз. Є велике приміщення на три поверхи. Там можна зробити центр реконструктивної хірургії окремо і лабораторію, зробити клітину, де можуть її зберігати. Ми співпрацюємо з університетом, тому що там є дуже гарна наукова лабораторія, саме клітинна. Таких небагато в Україні, їх декілька. Ми забираємо матеріал у хлопців, через два тижні вирощуємо їх клітини шкіри, кісток і їм же пересаджуємо вже вирощений матеріал на спеціальних носіях. Це сучасні 3D-технології, клітинні технології, які у світі використовуються не у всіх країнах.
"Основне — це довести свої навички до автоматизму", — начальниця інфекційного відділення Катерина Бєляєва
Начальниця інфекційного відділення Катерина Бєляєва. Суспільне Чернігів
Я відповідаю за навчання наших співробітників. Це стосується не лише тактичної медицини. Це навчання і по сортуванню, і з переливання крові, і по проведенню різноманітних тестувань. Сортування пацієнтів при масових санітарних втратах – це вже виключно для медичних працівників. Тому що всі ми пам'ятаємо, як в Чернігові, наприклад, влучило в драмтеатр (19 серпня 2023 рік, — ред.) і були масові санітарні втрати. Лікувальний заклад повинен бути готовим до прийому масових санітарних втрат.
