За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Сергій Винничук після поранень служить у ТЦК та СП на Франківщині. Facebook/Івано-Франківський центр комплектування та соціальної підтримки
Викладач коледжу Сергій Винничук з 2022 року воював у складі 10 окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс". Після поранень він служить у роті охорони в одному з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Івано-Франківської області.
Свою історію Сергій Винничук розповів на Facebook-сторінці Івано-Франківського ТЦК та СП.
До повномасштабного вторгнення РФ він викладав у Снятинському сільськогосподарському коледжі. У 2022 році Сергій Винничук долучився до лав Збройних сил України, тож й отримав на фронті позивний Професор. Спочатку служив у роті охорони, а з 8 травня 2022 — у 10 гірсько-штурмовій бригаді.
"Перший стрілецький батальйон фактично був сформований з рот охорони при ТЦК. Перше бойове хрещення ми отримали у селищі Курдюмівка на Донеччині. Тоді з нашої роти ніхто не загинув і не був поранений. А зі суміжних загонів були й "трьохсоті", і "на щиті", — згадує Сергій Винничук.
Потім військовий воював у Берестовому, Яковлівці, Соледарі. У бою під селом Берестове на Донеччині Сергій Винничук вперше у житті надавав медичну допомогу пораненим побратимам. Крім того, бійці потрапили в оточення, і Сергій їх виводив, хоча сам отримав сильну контузію. Але вивів всіх живими.
Зі слів Сергія Винничука, найгірше в людині — це страх і нерозуміння, що робити далі.
"Коли ми підійшли на поворот, який просто "розбирав" ворожий танк, мене бійці питали: "Професоре, що робимо?" Я кажу: "Хлопці, чекаємо, бо ми не пройдемо". І в той момент Бог підказав, що треба йти зараз. І ми всі пройшли той поворот — жодного пострілу не було тоді. Як тільки ми його минули, танк далі почав "працювати". Оце відчуття невпевненості страху інколи блокує в людині дорогу до виживання. Якби я тоді помилився, ми всі б загинули", — каже Сергій Винничук.
Уламкове поранення він отримав, коли перебував з побратимом на позиції, яку обстріляв танк. Після лікування його визнали обмежено придатним. Тепер Сергій Винничук служить у ТЦК та СП на Франківщині.
"Коли кажуть, що "ми підемо самі в ТЦК, коли ворог буде тут", я відповідаю: то вже буде пізно. Ми там воювали, і зараз воюють хлопці за те, щоб тут ніколи не прилітала ворожа ракета, щоб ви тут не відчували дискомфорту у мирному житті", — пояснює Сергій Винничук.
Він вважає, що мобілізація потрібна, тому що бійців на фронті потрібно міняти.
"Коли кажуть: чому я буду воювати за корумпованих прокурорів, я пояснюю: ти насамперед воюй за свою сім'ю, за свій шматочок української землі, за те, щоб сонце сходило, а ти вставав, хрестився і говорив українською. Щоб твої діти ніколи не знали війни", — говорить Сергій Винничук.
