За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Акція “Студентського братства” на День Незалежності України в Севастополі, 24 серпня 2011 року. УНІАН
Росія намагалася захопити український Крим різними методами ще з проголошення незалежності України 1991 року, але до 2014-го всі її спроби були невдалими. Зокрема, 54% кримчан 1 грудня 1991-го під час Всеукраїнського референдуму проголосували за незалежність української держави.
Журналісти Суспільне Крим дізналися, як Росія активно підігрівала сепаратистські настрої в Криму із самого проголошення незалежності України та як виношувала план окупації півострова 23 роки.
Читайте цей матеріал кримськотатарською
Проголошення незалежності
Проголошення незалежності України активізувало також повернення корінного народу Криму. Зокрема, кримській татарці, підприємиці Леране Хайбуллаєвій у 1991-му було 11. Її родина лише за три роки до того повернулася з Узбекистану, куди їх депортувала радянська влада із тисячами інших кримських татар. Вона наголосила, що й після деокупації Криму всі кримські татари обов'язково повернуться додому.
З 1991 року РФ приховано обіцяла допомогу через Чорноморський флот, а також у 1992-му було рішення тодішнього парламенту Росії про те, що нібито 1954 року Крим був переданий Україні "незаконно".
У 1992 році за підтримки Росії кримські депутати ухвалили Акт про проголошення державної незалежності і ухвалили Конституцію. Верховна рада України за тиждень визнала цей документ незаконним.
"Мєшковщина" в Криму
14 жовтня 1993 року Верховна рада Криму утворила нову посаду, яка офіційно отримала назву "президент Республіки Крим". У січні 1994 року проросійські сили в Криму організували вибори президента, на яких переміг висуванець від блоку "Росія" Юрій Мєшков.
Підтримку населення він частково здобув завдяки зв'язкам з шовіністично налаштованими російськими політиками, зокрема, Костянтином Затуліним, Сергієм Бабуріним, командувачем Чорноморським флотом РФ Едуардом Балтіним. Після виборів Мєшков тримав курс на максимальне зближення з Росією аж до входження Криму до її складу.
Тодішній президент планував ввести у Криму рублеву зону, укласти військово-політичну угоду з РФ, надати кримчанам російського громадянства, ввести московський час. Але через протидію української влади та кримської опозиції йому не вдалося реалізувати більшість своїх планів.
"Почалися дії, спрямовані на поступове відокремлення Криму від України. З реальних дій — вдалося проголосити перехід Криму на московський час і завести в Крим російський уряд. Але подальші обіцянки, які оголошувалися під час виборів про подвійне громадянство, про проведення референдуму щодо статусу Криму — вони не були реалізовані, бо усередині самого проросійського політикуму Криму почалася гризня і боротьба", — зазначив український історик Андрій Іванець.
Мєшков підтримував Сергія Цекова на посаді спікера кримського парламенту, але вони не знайшли спільну мову. Невдовзі політик оголосив про розпуск парламенту та виставив охорону навколо адмінбудівлі. І Цеков, і Мєшков тоді одночасно написали президенту України скарги один на одного.
Керівництво країни одразу на це відреагувало, призначивши новий уряд та позбавивши президента півострова частини повноважень. Водночас у березні 1995-го Україна взагалі скасувала посаду президента Криму та нормативно правові акти, які незаконно ухвалили кримські депутати.
За менш ніж піврічну кар'єру президента Криму Мєшков здійснив спробу захоплення силових органів на півострові. У відповідь Київ ініціював операцію "Щит України". Озброєні працівники СБУ взяли будівлю відомства у Сімферополі під свій контроль і тримали три місяці. Про це розповідали у документальному фільмі Суспільне "Крим. Звільнення" перший голова Служби безпеки України Євген Марчук та очільник підрозділу "Альфа" Сергій Ропаєв.
"Ми швидко зайшли, швидко переодяглися, озброїлися, взяли під охорону будівлю. І коли хлопці вийшли з актового залу, у них була повна несподіванка, бо будівля вже була під контролем", — пригадав Ропаєв.
Водночас генерал армії, голова СБУ в 1994 році Євген Марчук зазначив, що якби вони тоді не захопили би будівлю Служби безпеки, то Мєшков призначив свою людину туди та почалося б нове формування цього відомства, але в критичний момент Київ довів, що він може "показати зуби".
Розділ Чорноморського флоту
Оплотом російського впливу в Криму залишався Чорноморський флот СРСР. Колишній головний ракетник Севастополя Вадим Махно згадує, як Україна та Росія ділили його. За його словами, командування було проросійським, тому моряки самовільно переходили під синьо-жовтий стяг. Процес поділу кораблів почався у 1992-го і тривав майже 5 років. У 1995 році президенти Леонід Кучма і Борис Єльцин підписали угоду: 18% флотського майна перейшло Україні, а 81% — Росії.
"Україна просто фізично в тих умовах економічних, навіть якби отримала свої 50%, їх (кораблі — ред.) би довелося одразу майже всі або списати, або відправити на металолом або продати. У Росії була аналогічна проблема — теж скорочувала свою армію активно. Вона штучно заморожувала питання флоту більше з політичних міркувань, щоб тиснути на Україну", — зазначив політолог, співробітник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Максим Майоров.
У 1997 році Україна та Росія узгодили, що Севастополь буде центром Чорноморського флоту РФ, який базуватиметься там до 2017-го. Водночас 2010-го тодішній президент України Віктор Янукович продовжив термін базування російського флоту ще на 25 років, підписавши "Харківські угоди".
"Це було неконтрольоване угруповання, котре мало розгалужену мережу військових містечок, кораблі, озброєння, гарнізони. Там були сім’ї цих військовослужбовців. Чорноморський флот відігравав величезну роль, як "м’яка сила". Тобто, росіяни провадили величезну культурну діяльність, обробляли місцеве населення. Мовляв, оце флот, оці хлопці — це якраз "свої рєбята". Та варто зауважити, що тоді, 1997 року, росіянам не вдалося ані ліквідувати, ані вигнати військово-морські сили України із Севастополя, ані отримати у власність військові містечка, ані зберегти за собою весь флот", — пояснив він.
Конфлікт навколо Тузли
У 2003 році росіяни почали будувати дамбу з Тамані до українського острова Тузла, аби об'єднати їх. Водночас це не узгоджували з українською стороною. Історик Андрій Іванець пояснив, що у такий спосіб РФ намагалася зрозуміти, наскільки дієвою буде реакція України. Вона виявилася все ж таки дієвою.
Зокрема, зі слів Іванця, українська прикордонна служба проявила себе з найкращого боку. Тодішній заступник керівника служби Михайло Коваль одразу віддав наказ готувати війська захищати острів.
"Президент України в цей момент летів в Бразилію. Був укладений контракт на побудову космодрому в Бразилії. Він повернувся в Україну і вже разом із військовими сам прибув на острів Тузла оглянути як захищений цей острів. Він зателефонував з цього українського острова Путіну (президенту РФ Володимиру Путіну — ред.) і повідомив, що віддано наказ стріляти, якщо буде порушено кордон України", — розповів історик.
Мешканець Тузли поділився, що тоді росіяни були змушені зупинити будівництво, але затишшя тривало не довго. Нині на острові стоять опори Кримського мосту.
Свій план з окупації півострова Росія почала втілювати у 2014 році, коли у Києві відбувалися масові розстріли учасників Революції гідності. Наразі вже одинадцятий рік півострів перебуває в російській окупації. Водночас від президента і очільника воєнної розвідки у 2024 році неодноразово лунали заяви, що з Криму Росія почала війну — в Криму вона і закінчиться.
