За інформацією: Суспільне Вінниця.
Ірина Ярошинська несе нитки волонтерам. Суспільне Вінниця
Вінничанка Вікторія Черняк в'яже пояси для захисників у себе в квартирі разом з сусідкою Аллою Гордієць. Вона розповіла, що роблять, аби було не лише тепло, а й гарно. Жінка до волонтерок доєдналася два роки тому.
Нитки, з яких в’язатимуть теплі речі. Суспільне Вінниця
Спочатку виготовляла для захисників шкарпетки та шапки. Зараз, за її словами, великий попит на пояси.
"Уже в'яжу пояси майже два роки. У цьому році я вже зв'язала 42 пояси. Це день і ніч. Дякувати чоловіку, що він допомагає нитки розпускати, скручувати, а я сиджу зранку до ночі. Коли не можу спати вночі — в'яжу. І думаю про цих дітей наших всіх. Один пояс ми в'яжемо два дні. А їх треба багато. Нас в'яже декілька. От Алла в іншому під'їзді живе. Я їй телефоную, вона приходить до мене, і ми з нею радимось і в'яжемо сидимо. І каву поп'ємо, і за хлопців побалакаємо. Як їм там — хлопцям", — розповіла Вікторія Черняк.
Волонтерки в’яжуть теплі речі. Суспільне Вінниця
Алла Гордієць розповіла, що волонтерить рік. За цей час вив’язала 35 поясів.
"Я не знала, як в'язати, але побачила, як що. Я дитяче в'язала і доросле, і светри, і шкарпетки. Пояси я почала в'язати з того року. Як починаю роботу, то я спершу дивлюсь, які нитки. Як вони паршивенькі, то я їх комбіную. Як в мене ось був пояс. Я його розпустила і почала в'язати. От мені вистачить цього мотка на два пояси. В'яжу і думаю, щоб воно було добре хлопцям. Щоб вони їх гріли. Хлопцям воно гріє спину, вони відчувають, що хтось їм допомагає, хтось не забуває. Бо їм там дуже тяжко. І хлопцям, і дівчатам, і жінкам", — сказала Алла Гордієць.
Людмила Яцюк. Суспільне Вінниця
81-річна вінничанка Людмила Яцюк — найстарша учасниця “в'язального батальйону”. Вона сусідка Вікторії Черняк, мешкає кількома поверхами вище. Про групу“ Теплі обійми” дізналась від доньки торік і включилась у роботу.
"Я люблю дуже в'язати, але мені важко в'язати, те що я в'язала, плаття, кофти. Але я не можу стояти осторонь. Це 29 пояс мій за цю зиму. Коли почалися морози, я нічим не можу займатися, ніж в'язання поясів. Бо мене мучить совість. Як не в'язати, коли вони мерзнуть в окопах. Це робота важка, і, звичайно, ці мої 28 поясів — вони не розв'яжуть проблеми, але мене втішає те, що якщо навіть одна людина відчуває тепло, то це дуже добре", — сказала Людмила Яцюк.
Людмила Яцюк в’яже пояс оборонцям. Суспільне Вінниця
Саме завдяки соцмережам приєдналась до “Теплих обіймів” Вікторія Біркентале. Вона розповіла, що вже двічі їй довелося тікати від війни: у 2014 з Донецька, у 2022 — з Маріуполя.
"Приїхали у Вінницю, бо це місто дуже гостинне, люди. Тут легше було адаптуватись і розуміти, як далі жити. Сьогодні з пані Іриною зустрілась, аби забрати нитки. Вчора передала декілька виробів, які ми в'яжемо з донькою. В'яжемо третій рік. Я в'яжу пояси та шапки для захисників", — сказала Вікторія Біркентале.
Шкарпетки для захисників. Суспільне Вінниця
Свої роботи вона популяризує через соцмережі, аби залучати більше людей до цієї справи. Для цього веде сторінку у Facebook, де розповідає, як виготовляти теплі речі.
"Я намагаюся кожну вільну хвилину цим займатись, переважно це ночами, бо і робота. Щоразу в'яжемо на запит. І оці ІПСО, що це нікому не потрібно, це дійсно такі ворожі вкиди. Бо всі відгуки, які ми чуємо від захисників — позитивні. Вони дякують", — розповіла Вікторія Біркентале.
Теплі речі вінницькі волонтерки відправляють на всі напрямки фронту. За словами Ірини Ярошинської, тепло, що пройшло крізь серця, зігріє найдальші окопи.
