За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Військовослужбовець 128-ї ОГШБр Віталій. 128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада/Facebook
Віталій (Череп) — військовослужбовець 128-ї гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Чоловік родом з Вінниччини. До повномасштабної війни працював у київській фірмі, яка займається будівництвом хмарочосів.
На початку 2024 року Віталій разом із дружиною й 4-річним сином поїхав відпочивати на Закарпаття, де йому вручили повістку. Шість місяців чоловік служив у роті охорони ТЦК, далі потрапив у 128-му ОГШБр.
Його історію розповіли на Facebook-сторінці бригади.
Віталій каже: командири сказали, що буде служити у підрозділі безпілотних літальних апаратів.
"До відправки в зону бойових дій залишалося півтора місяця, і я вирішив використати цей час для самонавчання. Купив FPV-дрон, пульт, FPV-окуляри, акумулятор, зарядний пристрій, симулятор та інше обладнання. Витратив понад 70 тисяч гривень. Щодня вечорами, після нарядів та інших службових завдань, тренувався. Починав фактично з нуля. Тому коли мене разом із 5 бійцями відправили на професійні курси операторів дронів у Київ, сертифікат про закінчення отримали тільки двоє, в тому числі я", — розповів боєць.
Після закінчення курсів Віталій потрапив у підрозділ БПЛА 128-ї бригади. На третій день чоловіка вже відправили на бойове завдання.
"Перший виїзд був ознайомчий — я дивився що до чого, як працюють товариші. Зізнаюся, було страшно. Коли чув вибухи, рефлекторно присідав. Під час наступного бойового виїзду я вже займався реальною роботою. Аеророзвідка дала координати цілі — російський бліндаж із піхотинцями в посадці. Я направив туди дрон-камікадзе з фугасом. То був хороший вибуховий заряд — бліндаж аж підняло від вибуху. Після того були ще бойові виїзди. Думаю, у мене гарно виходить, бо хлопці у всьому допомагають. Дуже хороший колектив. Мені тут набагато краще, порівнюючи зі службою в ТЦК, хоча там глибокий тил, а тут зона бойових дій", — поділився військовий.
Після мобілізації Віталія дружина з сином виїхали за кордон, проте вони постійно на зв’язку.
"Я воюю за своїх рідних. Дружина з сином змушені були виїхати за кордон, бо бояться російських ракет. І я тут для того, щоб усе це припинити", — сказав чоловік.
Після закінчення війни боєць планує повернутися на роботу: "Війна колись закінчиться, мої рідні повернуться в Україну, і я знову піду будувати хмарочоси. Інші варіанти навіть не розглядаються".Читати ще
Читати ще “Я знав усіх своїх земляків, котрі загинули на війні”: історія військового 128-ї Закарпатської бригади Дмитра
