За інформацією: Суспільне Полтава.
42-річний Олександр Чудновський у січні 2023 року зник безвісти на війні. Полтавець служив у військовій частині прикордонником.
Про це Суспільному розповіла його дружина Ілона Чудновська.
Олександр та Ілона Чудновські. фото І.Чудновської
До Збройних сил Олександр пішов добровольцем у березні 2022 року. Залишивши роботу у столиці, повернувся до Полтави та звернувся до ТЦК.
"Мій Саша ніякого відношення не мав, він не служив в армії. Він просто прийшов (до ТЦК ТА СП – ред.) і сказав: "Я хочу захищати свою країну, беріть мене, я готовий". Тобто на той момент він навіть і медкомісію не проходив. Побув там декілька годин у військкоматі, його записали і сказали: "Добре, збирай речі". Ось так він і поїхав на війну", — розповіла дружина.
Весілля подружжя Чудновських. Фото надане І. Чудновською
У перші місяці повномасштабного вторгнення російських військ полтавець обороняв місто Бахмут, що на Донеччині. Потім його підрозділ дислокувався у Вінницькій та Чернігівській областях.
"Після Чернігова, він сказав, що ходять слухи, що знову їдемо на Бахмут. Коли я це почула, вже тоді відбувалися дуже жорстокі бої, я розуміла, що дуже великі втрати на зараз на тому напрямку, і це дуже страшно. Коли вже повністю все затвердили, він сказав: "Нам дали два дні, щоб ми побачили своїх рідних". Ми з ним спочатку в Києві зустрілися, йому туди було ближче, потім ми поїхали сюди в Полтаву додому. І тоді якраз я його бачила останній раз в грудні 2022 року", — згадує Ілона Чудновська.
Фото із сімейного архіву родини Чудновських. фото І.Чудновської
За словами дружини, востаннє з чоловіком говорили 16 січня. Вже на наступний день Олександр на зв’язок не вийшов.
"Було в мене передчуття якесь погане. Він мені снився всю ніч, я вранці прокинулася, постійно була з телефоном. Повідомлення немає, немає, немає, цілий день немає. А на наступний день, 18 січня, мені подзвонив невідомий номер. Я боялась брати слухавку, якщо чесно. Подзвонили і сказали мені: "Вибачте, але ми не змогли вберегти вашого чоловіка". І все, і далі життя перестало бути життям", — поділилася Ілона.
Ілона Чудновська відвідує акції на підтримку військовополонених та зниклих безвісти. Фото надане І. Чудновською
Далі – звернення в усі відповідні інстанції.
"Так як по сповіщенню в мене чоловік зниклий безвісти, то я повинна звертатися в усі структури, щоб його шукати. Перші мої кроки було це піти в поліцію, написати заяву про зникнення, дати покази і здати аналіз ДНК. Його батько здавав. А потім я вже обдзвонювала всіх, писала тисячі звернень, обдзвонювала будь-яких військових, знайомих, незнайомих, військових журналістів, які були там вже в тому місті, розвідників, прикордонників, всіх, кого я могла. Потім були тисячі звернень в усі наші структури, закордон, Червоний Хрест, координаційний штаб, Національне інформаційне бюро, потім по пошукам зниклих інші організації, це просто так і все по колу було. Подавала всюди дані, всюди зверталася. Потім почала шукати ось ці всі канали пошуку, що є в телеграмі, які викладають росіяни, оці всі фото-відео", — поділилася полтавка.
Жінка організовує збори для військових, допомагає дружинам воїнів. Фото надане І. Чудновською
Шукати свого чоловіка Ілона Чудновська не припиняє вже понад два роки. Також організовує збори для військових, допомагає дружинам воїнів, відвідує акції на підтримку військовополонених та зниклих безвісти.
"Невідомість — це найгірше. Бо ти живеш з надією в серці і з вірою. Це і тримає на цьому світі — велика надія і віра. Я вірю, що мій чоловік живий. Я дуже хочу в це вірити і я вірю в це. Бо якщо здамся я, здасться і він. Тому я буду продовжувати пошуки, як і до сьогоднішнього дня, це відбувається кожного дня. Тому, знаєте, хочеться кричати на весь світ про наших воїнів, про наших чоловіків, про наших героїв. Не хочеться, щоб ніхто забував про полеглих захисників", — говорить Ілона Чудновська.
