За інформацією: Суспільне Чернігів.
Ілля Самар та Алла Солоха. Суспільне Чернігів
Алла Солоха з Чернігова звикла не опускати рук, які б випробування не готувала доля. Але, коли влітку 2024 року з нульових позицій не вийшов її племінник Дмитро, життя ніби зупинилося. Дмитро був для неї за сина: ще дитиною понад 10 років прожив у її родині. Тоді пережити втрату племінника допоміг сусідський хлопчик – 12-річний Ілля Самар. Замість того, щоби гуляти з друзями, він провідував Аллу, просив зробити чаю, приготувати їжу і всіляко відволікав її від сумних думок. За п’ять місяців Алла сама стане для нього рятівницею: у листопаді померла мама Іллі. Оскільки інших родичів у дитини не було, його мали забрати працівники соціальних служб. У день смерті матері Алла пообіцяла Іллі, що нікому його не віддасть. І зараз робить усе, аби дотриматися слова.
Далі – історія цієї нової родини. Як це – наважитися стати опікуном і впустити у свою родину іншу людину. А також про те, скільки сиріт на Чернігівщині, чому не всіх їх можна усиновити та які форми виховання переважають в області.
Коли в родині 12-річного Іллі Самара сталося лихо, сусідка Алла допомогла
Невелика кімната на 13 квадратів у гуртожитку колишнього підприємства-гіганта "Хімволокно" пахне затишком. Простору тут небагато, але все обставлене функціонально та зі смаком: два ліжка, комод, комп’ютерний та обідній столи, кухонна техніка…
На підвіконні біля ліжка Алли – квіти, на стіні біля спального місця Іллі – прапор, підписаний військовими 1-ї танкової бригади. Він належить хлопчику: захисники передали його з фронту як подяку за активне волонтерство.
Ілля Самар. Суспільне Чернігів
Алла Солоха все життя прожила у Чернігові. Коли вийшла заміж, то мешкала з чоловіком у його батьків. У ті часи жити з ними почав і племінник чоловіка – Дмитро Солоха. Його батьки розлучилися, тож хлопець чимало часу проводив у бабусі. Згодом в родині народився і власний син – Олексій. Дмитро всіляко допомагав жінці з дитиною, підтримував. А коли подорослішав, став водієм і створив власну родину. У 2022-му добровольцем долучився до війська. Після захисту Чернігова воював у найгарячіших напрямах на фронті. 27 червня 2024 року він, за словами побратимів, загинув біля Красногорівки. Тіло забрати не змогли, тому чоловік має статус зниклого безвісти.
Алла 17 років працювала на "Хімволокні". Коли помер її чоловік, то вона разом із сином Олексієм перебралися в кімнату в гуртожитку, яку надало підприємство. Роботу згодом довелося змінити.
"Я сама з дитиною залишилася. Якось пішла в АТБ по хліб, побачила оголошення, що в аптеку потрібна санітарка. Прийшла, влаштувалася. Але я там недовго працювала. Керівництво запропонувало отримати освіту фармацевта. Вийшло так, що ми з сином в один рік здавали ЗНО і я стала студенткою Житомирського фармацевтичного коледжу. Вчилася і працювала паралельно. Отак я здобула нову професію, в якій працюю й досі", – ділиться своєю історією Алла Солоха.
Алла здійснила мрію Іллі: сюрпризом замовила прогулянку верхи. Із сімейного архіву Алли Солохи
У гуртожитку вона познайомилася з сусідкою Марією Самар – мамою Іллі. Хлопчик народився та зростав на очах Алли. Жінка час від часу у вихідні брала його з собою годувати голубів, коней. Якось навіть здійснила його мрію: замовила прогулянку верхи. Тому, коли в Іллі померла мама, жінка не роздумуючи підставила плече.
Навчається в школі та волонтерить
Ілля усе своє життя прожив з мамою у кімнаті гуртожитку, що належав "Хімволокну". Останні роки життя Марія працювала на підприємстві "Наша булочка". Ілля ж навчався у місцевій школі, відвідував спортивні секції. А у вільний час заходив до сусідки Алли в гості: любив допомагати з випічкою, товаришував з її сином Олексієм, поки той жив з матір’ю.
Коли почалася повномасштабна війна, Ілля сказав Аллі, що хотів би чимось допомагати. Тому крім звичних прогулянок та спілкування з тваринами, жінка возила хлопчика до "павучків" – так називають команду людей, які плетуть сітки для фронту.
Коли влітку 2024 року в Алли безвісти зник, а за свідченнями побратимів – загинув, племінник, Ілля підтримував сусідку. Замість того, щоб гуляти з друзями, провідував її, запрошував почаювати, казав, що хоче їсти… Таким чином він, як умів, намагався відволікти жінку та зарадити її болю. Зараз Алла каже, що це допомогло їй отямитися.
Ілля робить з Аллою випічку та продає її біля гуртожитку, на зупинках. Зібрані кошти передає волонтерам. Алла Солоха"Якось Ілля під час чергового чаювання сказав мені, що хоче зібрати гроші для ЗСУ. Ми подумали, що вміємо і можемо робити. Отак вирішили готувати та продавати випічку. Робили сосиски в тісті, тертий пиріг, кекси. Ці смаколики Ілля продавав спочатку в гуртожитку, на зупинках. Згодом ми організували ярмарки. Влітку долучилися багато дітей та дорослих із гуртожитку, ми назбирали десь 8 000 гривень. Усі кошти передавали волонтеру Ігорю Хоніну, у нього є благодійний фонд "Диво сьогодні". Він допомагає будинкам сиріт, геріатричним, неврологічним пансіонатам, військовим. Ігор записував чимало відео на своєму каналі у соцмережах, де дякує Іллюші", – хвалить хлопчика Алла.
У листопаді 2024 року раптово захворіла мама Іллі. Вона пробула в лікарні лише дев'ять днів і померла.
"Ми ніколи не обговорювали з Марією таких речей. Ніхто не очікував, що станеться трагедія. Ми з Іллею навідувалися в лікарню щодня, у вихідні і по два рази приїжджали. Але 18 листопада Маші не стало. Я попросила, щоб Іллю привезли до мене на роботу. Йому нічого не казали, але хлопчик вже все зрозумів. Він плакав. Я притисла його до себе і сказала, що нікому не віддам. Я знала, що за ним приїдуть представники соцслужби. Тому зранку ми самі поїхали до них, я написала заяву, що хочу взяти під опіку Іллюшу, а він написав, що хоче, аби я була його опікункою. І так він залишився зі мною", – пригадує трагічні події Алла.
Жінка швиденько облаштувала кімнату для життя удвох. Приходили працівники соціальної служби, перевірили: умови проживання підходять для дитини.
Впродовж місяця Алла з Іллею зібрали всі документи для оформлення опікунства: пройшли повне медичне обстеження, Алла отримала довідки про несудимість, про працевлаштування, доходи. У лютому жінка закінчила навчання для опікунів.
Ілля Самар обожнює тварин. Разом з Аллою у вихідні вони їздять годувати голубів, коней. Алла Солоха"Скажу так, я вважала себе досить досвідченою у вихованні дітей. Я виховувала багато років племінника Дімку, мого сина. Якийсь час працювала гувернанткою в родинах. Але під час навчання розбирали дійсно складні ситуації, як їх вирішувати. Я вважаю, що це дуже цінний досвід", – каже жінка.
Наразі Алла та Ілля очікують на рішення щодо опіки. Увесь цей час жінка утримує хлопчика без будь-якої підтримки держави. Але, каже, що активно допомагають благодійники та волонтери.
Іллюші волонтери подарували велосипед. Алла Солоха
Ілля ж продовжує свої добрі справи: готує та продає випічку. Також він любить гратися на майданчику з друзями, кататися на велосипеді, який йому подарували волонтери.
"Зараз у нас немає якихось потреб. Усього вистачає. Я задоволена тим, що нам пішли назустріч, що до нас нормально поставилися в соцслужбах, жодних перепон не було. Поки фінансових виплат немає, бо на якій підставі їх давати. Але ми справляємося. Коли отримаю офіційно статус опікунства, для Іллі можна буде оформити пенсію з втрати годувальника. Але я поки не дізнавалася нюансів… Я би хотіла всиновити Іллюшу, але в мене не вистачає житлової площі в кімнаті: на кожну людину має бути щонайменше 17 квадратних метрів. Тому, виходить, доступне лише опікунство. Родинам, які хочуть усиновити чи взяти дитину під опіку, треба бути морально готовим до того, що життя зміниться. Адже ще одна людина в родині – це завжди кардинальні зміни. Тому варто все зважити. Я ж у своєму рішенні абсолютно впевнена", – переконує жінка.
Не кожну дитину можна усиновити, але в Україні є тренд на сімейні форми виховання
Заступник начальника служби у справах дітей Чернігівської ОДА Станіслав Железний розповів, що наразі під опікою та піклуванням в області перебуває 1 191 дитина. Таку форму сімейного виховання за дітьми встановлюють переважно родичі або близькі знайомі.
Всього ж станом на 20 березня 2025 року на обліку служби у справах дітей Чернігівщини перебуває 1 891 дитина-сирота та дитина, позбавлена батьківського піклування. Більшість дітей цієї категорії живуть у сімейних формах виховання. Мова йде про опіку, піклування, дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім’ї. В закладах інституційного догляду виховується 121 дитина.
Станіслав Железний. Суспільне Чернігів"Звісно, пріоритетний напрям для нас – реалізація права дитини на усиновлення. Але варто розуміти: не всі категорії дітей можна усиновити. Із 1 891 статусної дитини на обліку з усиновлення перебуває 571. Справа в тому, що є діти, в яких батьки перебувають у місцях позбавлення волі, залишаються на окупованих територіях і вони не позбавлені батьківських прав. Або ж опікуни не дають дозволу на всиновлення. Протягом 2024 року в області всиновили 54 дитини, з яких двох дітей всиновили іноземці. До речі, це єдиний такий випадок в Україні. Взагалі під час війни усиновлення іноземцями призупинено. Але є винятки: коли люди з іншої країни вирішили усиновити дитину, яка є рідним братом чи сестрою раніше усиновленої ними дитини. У нас було саме так", – пояснює Станіслав Железний.
Серед кандидатів на усиновлення наразі є 38 подружніх пар. Усі вони хочуть взяти одного-двох дітей віком до 10 років.
Позитивною тенденцією є те, що в області збільшується кількість сімейних форм виховання. На Чернігівщині функціонує 31 дитячий будинок сімейного типу та 173 прийомні сім'ї, в яких виховуються 515 дітей. У таких випадках для батьків виховання – це робота, у них іде стаж і вони отримують заробітну плату за виконання батьківських обов'язків, що дорівнює прожитковому мінімуму. Наразі це близько 3 000 гривень.
Якщо людина хоче оформити опікунство, всиновити дитину чи запропонувати інші форми сімейного виховання, Станіслав Железний рекомендує звернутися до Служби у справах дітей. На сайті Мінсоцполітики є дані про 546 дітей Чернігівщини, які перебувають на обліку з усиновлення. 50 із них мають інвалідність.
Потенційні опікуни мають зібрати пакет документів. Якщо родинних зв’язків немає, потрібно пройти спеціальне навчання в Чернігівському обласному центрі соціальних служб. За словами його керівниці Алли Кот, торік вони організували сім тренінгових груп, у кожній було 20-25 людей.
Цікаво, що наразі немає обмежень за віком для опікунів. Для усиновлювачів мінімальна різниця між дитиною та батьком чи матір’ю має бути щонайменше 15 років.
Аби не травмувати дитину після трагедії, соціальні служби можуть надати тимчасовий дозвіл на проживання дитини в майбутнього опікуна до оформлення статусу. Його, до речі, надає служба у справах дітей відповідної громади. Проте за законом немає обмежень, скільки часу має пройти від моменту збору всіх документів до ухвалення рішення.
"Тренд на сімейні форми виховання в Україні почався з 2006 року. Це була одна з умов вступу до ЄС. В родині дитина здобуде соціальні навички та загалом має можливість краще розвиватися. Крім того, навіть з економічної точки зору ефективніше платити родинам та батькам у сімейних формах виховання, аніж утримувати інтернатні заклади. Зараз навіть за статистикою ми бачимо, що цей напрям працює, адже 93% дітей перебувають у сімейних формах виховання. Через бойові дії на Чернігівщині у 2022 році сиротами залишилося 16 дітей, але всі вони живуть з опікунами чи піклувальниками", – каже Станіслав Железний.
На дітей, які виховуються в родинах опікунів, піклувальників, прийомних батьків та батьків-вихователів, з державного бюджету виплачують 2,5 прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, що становить від 6 000 до 8 000 гривень. Якщо дитина має інвалідність – 3,5 мінімуму, тобто від 9 0000 до 11 000 гривень.
***
Зараз, відколи після смерті матері минуло п'ять місяців, Ілля має веселий і безтурботний вигляд. Аллу Солоху хлопчик підписав у телефоні як "Мама Алла". Він залюбки виконує хатні справи, на свята влаштовує сюрпризи. Після шкільних тестів хвалиться оцінками, вони збережені у жінки в телефоні.
І вона, і хлопчик пережили трагічні події та долають їх разом. Але життя продовжується. Незабаром Ілля з Аллою планують провести ще один благодійний ярмарок: знову приготують та продаватимуть випічку, залучать і сусідів. У волонтерстві та інших благодійних заходах вони знаходять сенс. Алла переконана, що Ілля – її дитина, що народжена серцем.
