Письменник, журналіст, громадський діяч, один із найвідоміших сучасних українських авторів історичної прози Василь Шкляр став лауреатом дев’ятої Літературної премії імені Івана Корсака. Нагороду він отримав за роман «Заячий костел», присвячений литовському національно-визвольному руху.
Як завжди, вручення премії відбулося в Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків 15 вересня, в день народження Івана Корсака. Цього року інтелектуалу, журналісту, письменнику, Почесному громадянину Луцька Івану Корсаку виповнилося би 80 років.
Нагадаємо, Літературну премію у 2018 році започаткувала родина письменника спільно з видавництвом «Ярославів Вал». Згідно з положенням про Літературну премію імені Івана Корсака, твір, представлений до участі на здобуття нагороди, обов’язково має бути присвячений історії України, написаний українською мовою на високому художньому рівні та мати великий читацький розголос.
Лауреат отримує диплом, медаль і грошову винагороду. Цього року розмір грошової винагороди становить 100 тисяч гривень.
Відкрила захід перша заступниця Луцького міського голови Ірина Чебелюк. Вона звернула увагу, що щороку подія з нагоди вручення Літературної премії імені Івана Корсака збирає все більшу кількість глядачів.
«Сьогодні ми можемо говорити про те, що Луцьк стрімко розвивається, стрімко рухається вперед, зокрема, завдяки людям, які творять нашу культуру, які творять нашу історію. Родина Корсаків зробила значний внесок у розвиток нашого міста, а також значний внесок в історію та життя нашої громади», – наголосила Ірина Чебелюк.
Потім слово взяв син Івана Корсака, засновник премії та фундатор Музею сучасного українського мистецтва Віктор Корсак. Він представив присутнім так звану формулу таланту Івана Корсака. За його словами, талант стає силою тільки тоді, коли проходить через працю, правду, слово і служіння.
«Першу книгу він писав щодня з четвертої до сьомої ранку, бо о дев’ятій йшов на роботу», – пригадав Віктор Корсак.
Цьогоріч лауреатом Літературної премії імені Івана Корсака став письменник родом із Черкащини Василь Шкляр. Журі відзначило його роман «Заячий костел» серед близько 20 інших романів і повістей історичного жанру, які по-різному осмислюють минуле України через долі окремих людей.
Роман «Заячий костел» – про боротьбу литовських партизанів проти радянської окупації в 1940-1950 роках. Василь Шкляр працював над цим твором понад п’ять років, для написання роману відвідував Литву, де вивчав місцеву історію та спілкувався з учасниками підпілля і руху опору. В книзі переплітаються теми патріотизму, пам’яті, людської гідності та кохання. Головний герой роману – литовець Йонас, який воював проти радянської влади, а після таборів і каторги на Донбасі зумів дивом утекти й зустрів українських повстанців з ОУН-УПА.
«Заячий костел» перекладено литовською мовою. Переклад здійснила Доната Рінкевічене, яка за свою роботу отримала престижну литовську премію «Перекладацьке крісло року».
Читати ще: «Хоча я з Черкащини, але напів волинянин»: письменник Василь Шкляр зустрівся зі студентами ВНУ. Фото
Відзначимо, що широку популярність Василю Шкляру як письменнику приніс роман «Чорний Ворон», присвячений боротьбі українських повстанців проти більшовицької влади в 1920-х роках. За цей твір автор отримав Шевченківську премію в 2011 році. Василя Шкляра часто називають батьком українського бестселера. Серед його найбільш відомих книг – згаданий «Чорний Ворон», «Маруся», «Чорне сонце», «Ключ», «Залишенець» та «Характерник».
Отримавши премію імені Івана Корсака, Василь Шкляр поділився особистою історією, пов’язаною з Волинню. Його брат Петро закохався в дівчину Марину з села Уховецьк Ковельського району. Будучи в них на весіллі в 1975 році, Василь дізнався про зв’язкову УПА Ганну Зелену із села Скулин і зумів з нею познайомитися.
«Я мав честь, на жаль, не так близько, знати Івана Корсака. Колись Михайло Слабошпицький нас познайомив. Це було коротке знайомство. Ще рази зо два ми по телефону говорили. І в одному зі своїх інтерв’ю «Літературній Україні» Іван Корсак дуже тепло, коротко й сильно висловився про мій роман «Чорний Ворон». Тому, мені здається, що сьогодні він нам усміхнувся. Вибачте, може, я трохи нескромно висловлюся, але я певен, що письменник Іван Корсак схвалює цей вибір.
Я хочу подякувати насамперед цьому великому чоловікові (Івану Корсаку, – ВН), без якого, звісно, не було би цієї премії, його синові (Віктору Корсаку, – ВН), який таким чином вшанував не лише свого батька, а й наше українське слово, історичний жанр, який нині, як мені здається, навіть основніший за твори про сучасність, зокрема про наші сучасні драматичні події. Також дякую всім членам журі, які вказали на мене. Дякую Волинському національному університету, який висунув мене на цю премію. І взагалі найбільше дякую Волині. Я розповідав, як я одружився з Волинню», – зазначив Василь Шкляр, отримавши Літературну премію.
Справа в тому, що через снігові заметілі його старший брат Петро не встигав дістатися з Бородянки, що на Київщині, на власне весілля. Його паспорт був у нареченої Марини. Тож Василь вдав Петра на офіційній церемонії реєстрації шлюбу.
«Я пішов з волинянкою Мариною і розписався за брата. Дуже красиво це було. Потім ми поїхали на весілля в Уховецьк на Ковельщині. Там, звісно, вже брат був на першій ролі. Ми сиділи в тісній дерев’яній хатці. Я вже тоді знав, що УПА зародилася на Волині. Набравшись сміливості після третьої чарки, я схилився до одного діда і спитав: а можете мені показати справжнього бандерівця? Дід зіщулився, злякався. Потім теж випив не одну чарку, осмілів і, як ішов на двір, покликав мене. Вже стояла запряжена конячка. Він повіз мене у Скулин, де стояла ще менша дерев’яна хатка. І він завів мене, познайомив зі зв’язковою УПА Ганною Зеленою на псевдо Гива. Це псевдо їй дав сам Клим Савура. Ще раз нагадую, товариство, що це був 1975 рік. І ця жінка відкрилася мені, почала розповідати про свої дні і ночі в повстанському русі… Думаю, вона зараз також усміхнеться», – зазначив Василь Шкляр.
Із привітаннями та словами вдячності на адресу родини Корсаків, а також зі споминами про Івана Корсака цього вечора виступили ректор Волинського національного університету імені Лесі Українки Анатолій Цьось, перший лауреат премії, письменник Петро Кралюк, дружина Івана Корсака Марія Корсак та інші.
Нагадаємо, першим у 2018 році нагороду отримав Петро Кралюк за книгу історичної прози «Синопсис». Згодом премію здобув Микола Суховецький з Одещини за трилогію про Кирило-Мефодіївське братство. Юрій Винничук відзначений за низку робіт – від «Аптекаря» до «Сестер крові». Лауреаткою стала також Зірка Мензатюк, авторка повісті «Як я руйнувала імперію». Петро Лущик – переможець 2022 року за роман «Час нескорених» (частина «Галицької саги»). У 2023-му лауреатом став Сергій Грабар із романом «Святополк ІІ Ізяславович». 2024-го перемогу здобув Ігор Гургула з історичним романом «Вершник волі». Торік виграв Степан Процюк із твором «Пан. Роман про Євгена Чикаленка».
Ольга ШЕРШЕНЬ
