За інформацією: Суспільне Рівне.
Вона працювала на порцеляновому заводі, 15 років віддала роботі в дитячому садку, а вже три десятиліття її ремесло — ткацтво. Майстриня з Рівненського Полісся Галина Логощук тче на родинному верстаті, якому понад два століття. Жінка власноруч виткала більш як 1000 метрів полотна, продовжуючи справу своєї бабусі, яка ткала навіть у землянці під час війни. Зі слів майстрині, вона відчуває себе "ниточкою між минулим і майбутнім", тому працює навіть ночами. А коли вона встає з-за верстата, накриває його рушником, "щоб ніяке лихе не вплуталося".
Одинадцята історія проєкту "Власноруч".
"Верстат перейшов мені у спадок від мами"
"Мене звати Галина Логощук, мені 55 років. Ткацтвом я займаюся 31 рік. Зараз буду ткати кардиган. Моєму верстату понад 200 років. У дідуся розпитувала, то він казав, що це ще його прабабусі верстат. Ще маленькою я спостерігала, як мама ткала, і під скрип верстата засинала. Трішки допомагала мамі заправляти верстат, а вже у 24 роки — сіла за нього самостійно. Перші ази, звісно, я перейняла від мами, але я рано залишилася сиротою — щось не запам'ятала, щось запам'ятала. Тоді я розпитувала у старших людей. Ткацтво ніде не описане, це прадавнє ремесло, і його передавали з вуст у вуста. Обов'язково треба було побачити, як воно робиться".
Галина Логощук показує, як тче на родинному верстаті.
