За інформацією: Суспільне Полтава.
73-річний Володимир Купрашевич через щільні обстріли російських військ покинув рідне село на Донеччині та зупинився на Полтавщині. Із собою чоловік евакуював трьох корів та собаку. Спочатку долав відстань пішки. Потім його із тваринами забрали зоозахисники. Нині дідусь мешкає у Великорублівській громаді.
Про це Володимир Купрашевич розповів Суспільному.
73-річний Володимир Купрашевич покинув рідне село на Донеччині у травні через щоденні обстріли з боку Росії. На безпечну територію виходив пішки. Із собою забрав трьох корів та собаку Жоріка.
73-річний Володимир Купрашевич, який покинув рідне село на Донеччині. Суспільне Полтава "Коли мене питають, звідки ти йдеш, я відповідаю: "Із пекла!". Прийшли ми з Донецької області, Лиманський район, село Терни. Від села майже нічого не залишилось. Зі сторони "раші" були щодень атаки, кожен день. Із числа 12-го село обробляли системами залпового вогню, "Градами", "Ураганами", всім, що може змітати з землі. Я не збирався виїжджати. Чому я буду покидати свою землю? Це моя земля. А вони прийшли. Вони чужі. Це не їхня земля", — поділився Володимир Купрашевич.
73-річний дідусь з Донеччини мешкає в одній із покинутих хат на Полтавщині. Суспільне Полтава
Поселився Володимир на околиці села у Великорублівській громаді. У покинутій хатині немає світла, води та газу. Все ж чоловік вдячний, що є де ночувати. Село Шевченкове добре знає: 25 років тому жив у цих краях.
Поселився переселенець з Донеччини Володимир на околиці села у Великорублівській громаді на Полтавщині. Суспільне Полтава
У покинутій хатині немає світла, води та газу. Суспільне Полтава
"Там перебувати вже було неможливо. На село прилетіло шість крилатих ракет. Від мого будинку до позиції нашої – 400-300 метрів. Вони фосфором випалили весь ліс. Я бачив, як на худобу потрапляє цей фосфор і що з нею стається. Я знав, що якщо я в цю ніч не вийду, то вдень вже виходити буде нікому. У мене ще крім цих трьох корівок, бичок і теля ще було. І мені треба було пристроїти їх. Як можна кинути худобу? Я не знаю", — розповів переселенець з Донеччини.
73-річний Володимир Купрашевич з коровами. Суспільне Полтава
Корови нині на місцевій фермі. На пасовище їх дідусь поки не виганяє. За словами Володимира, відпочивають після довгої дороги.
Корови, яких евакуював Володимир Купрашевич з рідного села на Донеччині. Суспільне Полтава
Евакуйованих коров Володимир Купрашевич тримає на місцевій фермі. Суспільне Полтава
""Раша" салютувала цілий день. Ми виходили, нам салюти такі посилала. На другий день ми відійшли вже на хорошу відстань. Ми дійшли до Ізюма більше 70 кілометрів. Біля Сухої Кам’янки ми зупинились, криниця була, була вода, худоба відпочивала. Під’їхала одна дівчинка військова, Саша, вона з бригади "Лють", виходить, приносить клунок, каже: "Це вам". Вона зв’язалась з волонтерами аж з Києва. І от на третій день приїхали з Києва волонтери, вивезли худобу під Полтаву. Були консерви у нас. А по дорозі хлібом нас військові добре забезпечували", — повідомив чоловік.
73-річний Володимир Купрашевич евакуював корів пішки. Суспільне Полтава
Рідні Володимира Купрашевича виїхали за тиждень до повномасштабної війни.
"Спочатку в Чернівці, а тепер донька з онуком у Німеччині. І тепер я не знаю, чи захочуть вони сюди повертатись, чи ні", — поділився переселенець.
Чоловік залишатиметься на Полтавщині. Планує знайти кращий будинок у Шевченковому або ж у сусідньому селі. А для худоби – гарні пасовища.
