За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Меморіал пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Суспільне Крим
У сквері Миру у Києві 11 вересня відкрили Меморіал пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Це проєкт покійного архітектора Ірфана Шемседінова. Кожна з колон була присвячена одній із трагічних дат в історії кримськотатарського народу. Пам'ятку планувалося встановити в Криму до його окупації Росією 2014 року, але так і не вдалося реалізувати задум.
Архітектор сучасного проєкту Меморіалу Микола Семирог-Орлик розповів у коментарі Суспільне Крим, як його створювали та про особливе значення цієї пам'ятки.
Читайте цей матеріал кримськотатарською
"Моя дружина Тетяна Животкова — художниця. Вона знайома і дружить з Ельмірою Шемседіновою — це онучка Ірфана Шемседінова. Тобто прямий нащадок. Це проєкт, який залишився в паперовому вигляді в подачі на конкурс. Він тоді намалював декілька варіантів і один з них — цей проєкт… До мене звернулась Еля з проханням допомогти їй в адаптації цього пам'ятника до сучасності. На той час ще незрозуміло було де і як. Просто є варіанти пам'ятки і потрібно його адаптувати відповідно до сучасних вимог або якось зробити, щоб він сів", — зазначив він.
Проєкт Меморіалу від покійного архітектора Ірфана Шемседінова. Facebook/Ленур Мамбетов
Проєкт уявляв собою дві бетонні колони висотою 13 метрів у формі руки у молитві до Всевишнього. Дві стели були присвячені трагічним датам в історії кримських татар. Це 1783 та 1944 рік.
"Перша – це 1783 рік, дата першої анексії Кримського ханства Російською імперією. Друга – 1944 рік, дата депортації, коли все кримськотатарське населення було насильно вивезене з Кримського півострова", — повідомив співкоординатор ініціативи "Кримський фронт", голова Фонду національного добробуту Криму Ленур Мамбетов у Facebook.
Оскільки вже після смерті Шемседінова додалася нова трагічна дата — окупація Криму 2014 року, — то організатори вирішили додати в пам'ятник третю долоню. Кримськотатарський кераміст Рустем Скибін запропонував ідею створити мармурову чашу — як знак пам'яті та символ поховального каменю.
Меморіал пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу Суспільне Крим
Меморіал пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу Суспільне Крим
Меморіал пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу Суспільне Крим
Меморіал пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу Суспільне Крим
Меморіал пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу Суспільне Крим
Семирог-Орлик уточнив, що на третій стелі з датою "2014 рік" є державний герб України, адже остання російська окупація півострова відбулася вже за незалежності країни. Він додав, що хотів зберегти ідею Шемседінова та лише покращити її.
Сучасний проєкт Меморіалу пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Facebook/Ленур Мамбетов
Архітектор також розповів про символізм цієї пам'ятки.
"Долоні — пригортають життя, чаша — символізує дім, кипарис, який проростає з центру — символізує відновлення життя. Тобто, що народ — долоні — пригортають це і молять до Бога, щоб це все відбулося. Самі елементи символізують депортацію людей. Тобто ви бачите з боку долоні, а якщо підходите до фасаду — бачите залізничні колії з ешелонами потягів, які вивозять людей з міст, тобто топоніми відображають міста. Це не всі міста, зрозуміло. Їх достатньо багато. Це вибірково вибрані певні міста", — описав Меморіал Семирог-Орлик.
Меморіал пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу Суспільне Крим
Меморіал пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу Суспільне Крим
Меморіал пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу Суспільне Крим
Чоловік заявив, що йому хотілося відобразити всю важливість трагічних для кримськотатарського народу подій.
"Мені хотілося відобразити всю вагу подій, важливість подій. Що потрібно не забувати про це, бо кожна подія геноциду — це досить прикра історія. Якщо ви подивитесь історії кримськотатарського народу — в них немає жодної достойної пам'ятки, або пам’ятнику, або монументу, яка зафіксувала б ці події. Наприклад, окупанти в Криму поставили такий монумент, який просто знущається над цією історією. Це просто плювок у бік народу, їхнє життя, їхні історії", — зауважив архітектор.
Меморіал пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу Суспільне Крим
Меморіал пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу Суспільне Крим
Він додав, що намагався бути делікатним з матеріалом Меморіалу, щоб з плином часу його зберегти.
"Там використовується кортенова стальЛегована сталь, що, за певних умов, стійка до атмосферної корозії, вона буде з часом жити і мінятися в кольорі, як і наше життя. Через років 80 це вже буде дещо інакша пам'ятка. Ви дещо інакше будете на неї дивитися, інше буде споглядання", — зазначив Микола Семирог-Орлик.
Що відомо про відкриття пам’ятного знаку для вшанування жертв геноциду кримськотатарського народу
18 травня у сквері Миру у Києві на 80-ті роковини депортації кримськотатарського народу відбулась урочиста церемонія закладення каменю майбутнього Меморіалу пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу, який ініціював президент України Володимир Зеленський.
Лідер кримськотатарського народу, нардеп, Герой України Мустафа Джемілєв заявив, що меморіал демонструє ставлення держави до корінного народу Криму. Особливо зараз, коли окупанти активно переслідують кримських татар на їхній батьківщині.
На місці меморіалу до 2016 року стояв пам'ятник чекістам. У своїй промові Володимир Зеленський закцентував на тому, що Росія, як і 80 років тому, продовжує знищувати мешканців Криму.
Що відомо про депортацію кримських татар
Депортація кримських татар 18–20 травня 1944 року стала одним із найяскравіших прикладів злочинів радянського режиму під час Другої світової війни, розповів Суспільне Крим історик й член Крайової ради українців Криму Андрій Іванець.
За його словами, загалом відбувалося кілька великих хвиль виїзду кримських татар зі своєї батьківщини ще за часів царського режиму. Особливо потужна хвиля була після анексії Кримського ханства наприкінці XVIII століття і у середині XIX століття. Тоді виїхало майже 200 тисяч кримських татар. Їм вдалося розпочати своє національне відродження наприкінці XIX століття.
У комуністичного режиму були свої плани на Крим як воєнну базу і потенційно прифронтовий регіон у війні з Туреччиною. Історик зазначив, що сталінському керівництву не давала спокою імперська мрія про захоплення Босфору і Дарданелл, а тому вони вирішили примусово виселити весь кримськотатарський народ з півострова.
Пік насильного переселення відбувався протягом неповних трьох діб: почавшись вночі 18 травня 1944 року і закінчившись о 16:00 20 травня. Тоді з Криму депортували майже все кримськотатарське населення, близько 180 тисяч людей. Для цього залучили понад 32 тисячі силовиків.
18 травня — День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Україна визнала злочин примусової депортації актом геноциду кримськотатарського народу за Конвенцією про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.
Також українська влада засудила політику тоталітарного режиму стосовно утисків корінного народу України: умисні вбивства, серйозні тілесні ушкодження, штучно створені життєві умови для фізичного знищення кримських татар.
У Канаді, Латвії, Литві депортація визнана геноцидом кримськотатарського народу. Україна працює над подальшим визнанням геноциду іншими країнами.
