За інформацією: Суспільне Вінниця.
Ветеран російсько-української війни Віталій на псевдо “Верес”. Суспільне Вінниця
Зараз "Верес" принципово не носить окуляри, кулінарить та займається спортом. І те, що нічого не бачить, каже, не проблема. Для нього неабияк важливо бути самостійним.
"Для людей, які не стикалися з незрячими, є стереотип, що ми багато у чому обмежені. Часто чую, а як будеш сам…, — розповідає ветеран. — Практика і лише практика. Я наливав тисячі чашок, поки не дійшов до рівня. Готуючи пальці були попечені, поки розібрався, як центрувати сковорідку, щоб це було максимально естетично зі сторони і не прибирати потім дві години. Меж саморозвитку немає. Кожен сам встановлює ці горизонти. Я своїм прикладом показую — голодні ми точно не будемо.
Ветеран російсько-української війни Віталій на псевдо “Верес”. Суспільне Вінниця
Щоб допомогти пережити поранення іншим захисникам, "Верес" почав вести блог в інстаграмі. Нині має понад 25 тисяч підписників.
"Часто підходять, дякують, тиснуть руку, обіймають. Впізнають із соцмереж мене, кажуть, що я великий мотиватор. Дякую. Мені це приємно. Своєрідне натхнення для мене. Є розуміння того, що я на правильному шляху і все роблю правильно. До мене підійшла дружина одного військового і каже: "Ви повернули мого чоловіка зі стану важкої депресії. Він нічого не хотів".
На зауваження перехожих та коментарі підписників — одягнути окуляри, каже, принципово не реагує.
"Багато коментарів, що маю носити окуляри, бо можу відбити бажання йти служити. Батьки мають пояснювати дітям такі речі. Так як хлопці і дівчата дивляться ворогу в очі на полі бою, так і кожному з цивільних доведеться дивитися в обличчя, руки, ноги наслідкам цієї війни. Маскування — не забирає проблему, а факти, які є на моєму обличчі, я вважаю — роблять усіх навколо притомнішими. Я хочу, щоб навколишні не відвертали обличчя від військових, а дивилися в одному напрямку".
Ветеран російсько-української війни Віталій на псевдо “Верес”. Суспільне Вінниця
"Незважаючи ні на що — життя триває", — каже ветеран.
"Я щаслива людина. У мене дійсно є все: можливість обійняти своїх рідних і близьких. Я усвідомлюю, що зі мною. Так без зору не зручно — факт. Головне ставити правильні пріоритети: максимальна незалежність і самостійність. У мене громадська позиція — я в тилу, але не в запасі. Хочу своїм прикладом максимально розбивати стереотипи про незрячих. Моя місія — вселяти надію".
Ветеран російсько-української війни Віталій на псевдо “Верес”. Суспільне Вінниця
Також "Верес" повернувся у спорт.
"Спорт для мене уже стиль життя. Як поїсти, поспати. Зір видозмінив трішки мої тренування, але не зупинив запал, з яким я у 2006 році прийшов до спорту. Зараз я більше тренуюся у силовому стилі, є членом збірної України зі стронгмену".
Зупинятися на досягнутому "Верес" не збирається.
"Ми не можемо тримати зброю у руках, але нам це не зважає займатися собою, вдосконалювати себе фізично, духовно, показувати усьому світові незламність українського народу та силу козацького духу!"
