За інформацією: Суспільне Вінниця.
Вадим Бартащук . Колаж фото з архіву оборонця
Вадим розповів, що у день повномасштабного вторгнення РФ мав би їхати до Литви, де працював. Коли росіяни пішли у наступ, покидати рідну домівку не захотів. До війська приєднався 25 лютого 2022. Отримав позивний "Снаряд". Спершу був артилеристом, згодом перевівся у третю штурмову.
"Спершу потрапив у 61 окрему механізовану бригаду. Нас відправили на Херсонський напрямок. Ми відбили Херсон. Нас відправили на Донецький напрямок — на Соледар. Побули 2-3 місяці, і нас вивели на ротацію у Київську область. І там я подав заявку у третю штурмову. Хотів адреналіну більше".
Вадим на протезі. Колаж зі стопкадрів з відео ветерана
Торік, 16 лютого, за день до повного виходу українських військ з Авдіївки Вадим отримав поранення, внаслідок якого втратив ногу.
"Геть не зрозумів, що отримав поранення. Просто зрозумів, що не можу іти. Впав, наклав турнікет, лежав і потім просив побратимів прикрити мене вогнем, щоб я міг відповзти у безпечне місце. Далі був вихід з Авдіївки. Вони йшли кількістю. Ми отримали завдання — виходити. Ми виходили, — розповів Вадим.
— Як поранився, прокинувся після наркозу. Є фантомні болі, думаєш: "О, ногу зберегли. Але потім розумієш, що немає її. Немає, то немає. Назад її не поверну. Духом не падаю. Себе почав мотивувати, що треба ставати на ноги. Здатися — найлегше".
Вадим на реабілітації. Колаж з фото та стопкадрів з відео ветерана
У травні 2024 Вадим протезувався у Львівському центрі "Superhumans". За кілька тижнів реабілітації навчився не лише ходити, а й бігати на штучній нозі.
Вадим Бартащук за кермом авто до і після поранення. Колаж світлин Суспільного
28-річний ветеран розповів, що понад усе хотів би зараз бути на війні, разом із побратимами, "нищити російських військових". Втім, після поранення його списали зі служби.
"Мені хотілося ще б побути там — коло побратимів. Чесно вам скажу, хотілося ще б трошки "покосити" ворогів. Вони вбивають. Але і їх будуть вбивати. Якби вони не хотіли воювати, пішли б на позицію і сказали: "Здаюся". Якщо стріляють — отже, вони хочуть воювати. Хочуть, щоб їх вбивали. Це сміття, яке прийшло не туди, куди їм треба. Їхня велика помилка, що вони взагалі сюди прийшли. Вони прийшли на нашу Батьківщину".
Вадим Бартащук. Фото з власного архіву
Без ноги у військо його не беруть, тож після поранення ветеран Вадим Бартащук возить допомогу на фронт.
"Після того, як я протезувався, реабілітацію пройшов, далі служити не міг уже. І знайшов спосіб, чим можу допомогти військовим хлопцям. Що просять — те і возимо. Продукти комусь, ковдри подушки, системи РЕБ. Фізично бути з ними там, відбивати позиції та забирати наші землі — я не можу це вже робити. Хочеться хоч чимось допомогти їм", — розповів Вадим Бартащук.
Він їздить на механіці. І протез — не перешкода.
Вадим Бартащук. Суспільне Вінниця
Допомагати своїм буде допоки війна. Для цього, за словами Вадима, не обов’язково бути волонтером. І він не єдиний із родини Бартащуків, хто допомагає армії. Його мама Наталя пече хліб на черені для захисників. Буханці побратимам тепер возить її Вадим.
Вадим Бартащук на Європейській площі у Вінниці, де вшановують пам’ять полеглих оборонців. Суспільне Вінниця
Він сказав, що ціна нашої свободи надвелика, а війна забирає кращих: тих, хто понад усе любив і захищав Україну.
"Для мене важливо, щоб люди розуміли й поважали тих, хто там стоїть, та полеглих за цю країну. Щоб розуміли ціну цього всього. Якщо ми будемо один за одним стояти всі, то ми переможемо цю кацапську нечисть".
