Начальник караулу 10-ї державної пожежно-рятувальної частини, що у м. Звягель, майор служби цивільного захисту Валентин КРАВЧЕНКО вже 30 років свого життя в пожежно-рятувальній справі.
З інспектора на посаду бойового офіцера він перевівся близько 13 років тому з сильною жагою рятувати людей та допомагати їм.
Справжній Герой без зброї, хоча він особисто себе таким зовсім не вважає, вже врятував не одне людське життя, а розповідає про це як про звичайні буденні справи: «Під час моєї служби трапився випадок коли довелося рятувати одразу двох людей. Була сильна задимленість в багатоповерхівці і сусіди викликали нас. Швидко приїхали, зайшли в квартиру і виявили двох людей без свідомості. Одразу ж винесли їх на свіже повітря, надали першу долікарську допомогу і передали прибулим медикам. Вже потім сусіди нам сказали, що вони безмежно вдячні за порятунок їхніх життів, а на той момент у них просто не вистачило сили волі прийти і подякувати особисто.
До речі, був у нас ще й такий випадок. Взимку довелося рятувати молоду дівчину, яка впала з мосту, але на щастя залишилася живою. Ми обережно по кризі поповзли до середини річки, на ношах витягнули її та передали прибулим медикам. У неї були переломи і вона довго одужувала, десь два місяці. Після свого одужання вона особисто прийшла до нас в частину і висловила слова щирої вдячності. Це було ну дуже приємно нам усім», – ніяково посміхається Валентин.
Відео дня
Своє натхнення служити вогнеборець отримує від дружнього колективу товаришів. Сили йому надає сім’я і багато чого залежить саме від добробуту в ній, бо які стосунки з рідними, так і складається на роботі. На службу не можна приходити у пригніченому стані, бо тоді чергування буде не спокійним. Сили надають і родичі та знайомі, а також врятовані життя людей.
«З початком повномасштабного вторгнення роботи звісно добавилося. Пожежі стали масштабнішими, руйнування більшими. Наслідки кожного прильоту індивідуальні і не схожі на інші. Починаєш бути більш обережнішим, більше переживаєш за особовий склад. Складність під час ліквідації будь-якої надзвичайної події є завжди, але коли одягаєш вже інший шолом, одягаєш бронежилет – отримуєш додаткове навантаження, але це є й захист. Найбільше вражають масштаби таких подій. Вони не звичайні. Бо коли приїжджаєш на буденну пожежу, то ти бачиш її початок, розвиток і можеш спрогнозувати, що буде далі. А тут подальший розвиток не зрозумілий. Тут лише розруха, горе та людські сльози. Рішення потрібно приймати миттєво, але ми зі всім цим справляємося», – зазначає Валентин.
«Героєм, якщо чесно, я себе не вважаю. Справжні герої – то військові на Сході. Це герої, які ціною власного життя захищають нас з вами. Життя на передовій з нашим не порівняти, ось там вчиняються героїчні вчинки. У нас тут просте буденне життя. За себе, як героя, я не скажу, якщо є люди, що вважають мене таким – то нехай скажуть за мене…», – кульмінує свою розповідь надзвичайник.
ГУ ДСНС України у Житомирській області
