За інформацією: Суспільне.
Вечір пам’яті військовослужбовця Сергія Кузнєва. Суспільне Ужгород/Сергій Чернишов
Вечір пам'яті військовослужбовця Сергія Кузнєва провели в науковій бібліотеці Ужгородського національного університету. Це четверта меморіальна зустріч, яку організували представники ТЦК на Закарпатті.
Про це Суспільному розповів офіцер відділення цивільно-військового співробітництва Ужгородського РТЦК та СП Олександр Гаврош.
Сергій Кузнєв — був військовим 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Став на захист України у 2014 році. Родичі, друзі, військові, студенти та викладачі ділилися спогадами про Сергія.
Військовий Сергій Кузнєв. Сергій Кузнєв/Facebook"Він був справжнім: справжнім другом, справжнім товаришем, побратимом. І саме це не дало йому залишитися в стороні або тут у тилу, а повело його далі до побратимів, до друзів. В одній організації — це ветеранський рух "Об'єднані війною" — ми там з ним познайомилися й це знайомство фактично й спонукало до більш близької дружби й праці", — розповів ветеран, товариш Сергія Кузнєва Олександр Холод.
Вечір пам’яті військовослужбовця Сергія Кузнєва. Суспільне Ужгород/Сергій Чернишов
Віталій Симочко розказав, познайомився з Сергієм на курсах із реабілітації для ветеранів та членів їхніх родин:
"Ми створили таку програму, яка би дала можливість побачити себе в тому, як можна вирощувати сільськогосподарські культури, як можна було себе реалізувати в бізнес-проєкті. Сергій — один із тих, хто дійсно хотів втілити цю ідею. Ми почали з ним це робити, тому що він хотів заснувати великий ягідник. Ба більше, він хотів об'єднати навколо себе таких самих однодумців, створити концерт. У нього було дуже багато ідей і таких планів амбітних. На жаль, все на самому початку зупинилося у зв'язку з його смертю".
Вечір пам’яті військовослужбовця Сергія Кузнєва. Суспільне Ужгород/Сергій Чернишов
Сергій Кузнєв народився 11 липня 1975 року в Криму, закінчив Одеський інститут сухопутних військ. Після закінчення вишу продовжив службу на Закарпатті, де й залишився. Вперше на захист України став у 2014 році в складі 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади — тоді брав участь у боях за Дебальцеве на сході України. Після демобілізації в 2015 році працював у громадському секторі, Міністерстві ветеранів у Закарпатській області, займався професійною перекваліфікацією учасників бойових дій та членів їхніх родин. На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну добровільно долучився до війська.
Вечір пам’яті військовослужбовця Сергія Кузнєва. Суспільне Ужгород/Сергій Чернишов"Так само потрапив у 128 бригаду. Тільки спочатку потрапив у піхотний, другий стрілецький батальйон. Пройшов із цим батальйоном — брав участь у визволенні Херсона, пройшов Бахмут всю зиму. Потім так склалося, що він перевівся знову в артилерійський дивизіон, де він був у 2014 році", — поділилася дружина Сергія Кузнєва Наталія.
Загинув військовий 3 листопада 2023 року внаслідок російського ракетного удару по прифронтовому селі на Запоріжжі. Поховали захисника на Пагорбі Слави в Ужгороді 9 листопада того ж року.
Донька Сергія Анна Кузнєва розповіла, із головних нагород, які отримав батько вже посмертно, — це орден Богдана Хмельницького:
"Також одразу після загибелі його нагородили Хрестом Героя — це теж посмертна нагорода. Є ще декілька нагород, які він отримав за життя. Зокрема, це нагорода за вислугу, за участь у боях за Дебальцево. Ще інші нагороди, які він отримав після того, як повернувся з АТО".
Сергій Кузнєв з родиною. Сергій Кузнєв/Facebook
Нагороди Сергія Кузнєва. Суспільне Ужгород/Сергій Чернишов
Вечір пам'яті Сергія Кузнєва провели за програмою акції "Герої серед нас", розповів офіцер відділення цивільно-військового співробітництва Ужгородського РТЦК та СП Олександр Гаврош.
"Це вже четверта наша акція, яку ми назвали "Герої серед нас", в якій ми розповідаємо справді про наших героїв. Стараємося це робити в тих місцях, де вони або вчилися, або жили, або працювали. Сергій Кузнєв або майор "Дрон" (позивний — прим.) був безпосередньо пов'язаний з університетом, провів тут багато часу, багато років. Його проєкти досі тут живуть. Тому ми й вирішили тут зібратися. Важлива річ нашого проєкту — ми фіксуємо спомини, щоб все більше й більше збирати матеріалів про конкретного героя, якому присвячена ця зустріч", —додав він.
