За інформацією: Суспільне Чернігів.
Путін оглядає російські танки. Getty Images
"Україна почала нищити ворожі цілі все далі і далі"
Все-таки, не зважаючи на втрати територій, в основному на Донбасі, Ви вважаєте, що Україна з завданням впоралася, зважаючи на те, що рік був виборчий для США, для нашого найбільшого союзника? І чи планувалися взагалі наступальні чи контрнаступальні операції нашими, чи все-таки сили оборони більше зосередилися на активній обороні?
— Ми маємо розуміти, що воєнний потенціал України і Сил оборони, залежить від трьох складових. Це матеріальна технічна допомога, яка передається нам безкоштовно, це те, що закуповує держава у різних виробників, і те, що Україна виробляє сама. І велику питому вагу займає — перша складова. Тому, звісно, в залежності від того постачання, яке відбулося у році, що минає, і Збройні сили України, і Сили оборони в цілому — зосереджували основне зусилля на активній обороні. Також була проведена активна наступальна операція на Курському напрямку. А також зосереджували свої зусилля на знищення об'єктів на території самої Російської Федерації — тими засобами, які є у Силах оборони.
Які найбільші головні події і досягнення 2024 року наших Сил оборони?
– Найбільше досягнення – те, що Україна почала нищити ворожі цілі все далі і далі в глибині Російської Федерації. Друге – те, що Україна не дала ворожим силам здійснити глобальні, стратегічні наступальні дії. Те, що ми говоримо про територію Донецької, Луганської областей, – так, є втрати. Безумовно, це погано для України. Але ми маємо подивитися, що за майже три роки Російська Федерація, яка, за оцінками фахівців, мала другу армію світу, не спромоглася вийти на адміністративні межі цих двох областей. І це труд — солдата, командира, Збройних Сил України. Тому ми не маємо так пессимістично дивитися на ситуацію. Те, що Україна бореться і продовжує свою боротьбу – це позитивний підсумок 2024 року. Україна залишилася суверенною державою, має достатні потужні Сили оборони і продовжує боротьбу за свою незалежність.
"Ворог не здатний проводити наступальна дії на багатьої напрямках одночасно"
Станом на зараз, які найбільш важкі ділянки фронту?
– На даний час важкими ділянками фронту є Курський і Покровський напрямки. Також ворог намагається витіснити наші сили з Курського напрямку. Це все обумовлено також спроможностями ворога. Він не має здатності проводити наступальні операції на багатьох напрямках одночасно. Тому він зосередив свої зусилля на Покровському та Кураховському напрямках та зосереджує зусилля на деокупації Курської області. Такі в нього спроможності. І це теж — заслуга Сил оборони, Збройних Сил України, як вагомої частини Сил оборони.
На вашу думку, чи має Росія зараз ресурси і потенціал для прориву якоїсь ділянки фронту?
– Наразі Росія не може провести такі глибокі стратегічні наступальні дії. Є оцінки ворога і по збройній військовій техніці, і по мобілізаційних ресурсах. Так, вони спроможні проводити цю війну, яка, обомовлена саме ресурсами, тривало, але не спроможні до якихось швидких просувань, занадто швидких. І ми робимо все для того, щоб стримувати ворога. За цими простими словами стоїть щоденний труд українського солдата.
Кордон з Білоруссю. Getty Images
"3% білорусів погодиться на участь їх армії у війні проти України"
На вашу думку, наскільки зараз імовірний прорив росіян з території Білорусі або ж участь білоруської армії в можливому наступі на півночі нашої держави?
– Зараз не видно, щоб ворог накопичував необхідні ударні угрупування, тобто створював відповідні сили на Чернігівському напрямку, чи то з Білорусі, чи то з тих областей Російської Федерації, з якими межує Чернігівська область. Щодо залучення білоруської армії, то є відповідне дослідження, за яким лише 3% білоруського населення погодиться на участь білоруської армії у війні проти України. Але, на жаль, близько 50% білоруського населення схвалює дії Російської Федерації проти України. Тому на сьогодні — таких ознак немає, але не можна говорити про те, що буде в подальшому. Для цього існує розвідка, яка має передбачати і слідкувати за цим напрямком. Станом на зараз і найближчий місяць — такого не чекається.
Свого часу Ви особисто перевіряли укріплення, в тому числі на Чернігівській ділянці кордону. Що Ви можете сказати, наскільки наш кордон є укріпленим?
– Ми маємо розуміти, що найбільше зміцнення державного кордону — це кількість військових частин і підрозділів, які перебувають на оборонних рубежах. Те, що здійснено фортифікаційне обладнання місцевості, утворені оборонні рубежі, батальйонні, ротні і взводні позиції — не означає, що обладнана земля здатна витримати наступ ворога. Необхідні сили, які займуть ці рубежі — необхідні військові частини. Станом на зараз кількість військ на Чернігівському напрямку адекватна ворожій силі по той бік державного кордону. Якщо буде збільшення кількісті військ ворога, так само дзеркально має відбутися з нашого боку. Це напрямок, яким займаються в Генеральному штабі Збройних Сил України.
"Коли це все буде — ми зможемо обходитись без партнерів"
Якщо говорити про Український оборонно-промисловий комплекс у 2024 році, які є досягнення, тому що ми бачили і "Пекло", і "Паляницю", ракети, дрони виробляються і запускаються вже якісь у масове виробництво, "Нептун" знову пішов у масове виробництво. Як можна оцінити, як розвивався військово-промисловий комплекс наш?
– Військово-промисловий комплекс розвивається з метою підняття кількості виробленої зброї, а також її якості. Ми бачимо досягнення і щодо бронетанкової техніки, і щодо артилерійських систем "Богдана", також щодо безпілотних відповідних комплексів, систем радіоелектронної боротьби. Україна взагалі володіє вагомим потенціалом з вироблення зброї. Звісно, ми не такі розвинуті, як Сполучені Штати Америки чи країни Європи, але Україна не стоїть на місці і постійно підвищує обороти виробництва зброї та боєприпасів.
Нам скільки часу потрібно, щоб вийти на якийсь певний рівень, щоб не настільки залежати від постачання зброї від партнерів?
– Для того, щоб Україна виробляла повний спектр зброї та боєприпасів, необхідна промисловість, а для промисловості необхідні гроші. Коли це все буде, тоді ми зможемо обходитись без партнерів. А за тих умов, в яких зараз перебуває Україна, те, що робить наш військово-промисловий комплекс, це, повірте, дуже вагомий результат.
Російська балістична ракета “Орєшнік”. Getty Images
Чи є протидія "Орєшніку"
Чи може, на вашу думку, Україна винайти якусь зброю, яка докорінно змінить хід війни?
– Постійна мрія про зброю перемоги – це дуже хороша річ, тому що без мрії, без спрагнення не існує розвитку. Тому, я вважаю, що наші війнохідники роблять все для того, щоб в кожній галузі, чи то бронетанкова техніка, чи це ракетна зброя, чи безпілотні літальні апарати, винайти той зразок, який буде найкращим. А для того, щоб перемогти, необхідно застосовувати всі види збройної військової техніки. Окремий зразок єдиний не може вирішити ціль війни і перемогти ворога. Звісно, якщо не буде йти мова за ядерну зброю, яку в Україні не виробляють і, відповідно, Україна не має на озброєнні.
Пропоную поговорити про "Орєшнік", яким так сильно любить вихвалятися російський диктатор. Таке відчуття, що він якраз ухватився за нього, як за вундерваффеВундерваффе — (буквально — дивовижна зброя) зброя надзвичайно великої сили. Цей термін здобув особливого поширення у нацистській пропаганді під час Другої світової війни. Ним позначали низку новітніх революційних зразків озброєнь, багато з яких так і лишились на рівні прототипів., яка може змінити хід війни. На вашу думку, наскільки це небезпечна зброя?
– Міжконтинентальна балістична ракета, про яку йде мова, дійсно, небезпечна. Вона має відповідний потенціал, якщо буде споряджена звичайною зброєю, якщо буде споряджена ядерною зброєю. Ми бачили, що, коли цей засіб був застосований на Дніпропетровщину, він не мав жодного заряду, тобто нічого не відбулося. Взагалі будь-яка військова людина має ставитися з максимальною осторогою до будь-якого виду зброї ворога, до будь-яких дій ворога і вживати таких заходів, щоб його ефективність, внаслідок вжиття нами запобіжних оборонних заходів, була низькою. На цьому необхідно засередитись. Ворог нічого доброго нам не несе.
Це треба розуміти кожному з нас. Чи можна якось протидіяти?
– Так, звісно, є система протиповітряної оборони, система протиракетної оборони. Відповідні зразки зброї, військової техніки є у західних країнах. Тому інформація закрита, коли воно з'явиться в Україні чи воно вже є в Україні, але засоби протидії є. Якщо є зброя, то завжди розробляється інший засіб, який унеможливить ефективність цієї зброї.
Про корейських солдатів
На вашу думку, що змінила операцію СБУ в Курській області Росії? Головні успіхи?
– Головний успіх в тому, що світ побачив, що російська армія не може вести бойові дії на всіх напрямках, на всьому спектрі тих напрямків, які існують здовж державного кордону з Україною, що в російській обороні так само є слабкі місця. Також показало, що якщо українська армія засередить на цьому напрямку необхідні сили і засоби і проведе успішні дії, то в подальшому, щоб вигнати росіянам наші війська з їх території, знадобиться на цей час. І ми бачили, що до сих пір російська федерація не спромаглася декупувати свою територію.
Солдати КНДР. Getty Images
Так само туди довелося залучати не лише своїх контрактників, але й корейських солдатів. Наскільки вони, на Вашу думку, можуть допомогти?
– Ну, за великим рахунком, це збільшує чисельність. Якщо говорити про підготовку, ми маємо розуміти, що армія Північної Кореї — замуштрована. І ми бачимо по тих відео, які нам показують, як вони там ходять на парадах — вони не мають відповідного досвіду. Цей досвід вони отримують лише зараз. Вони ніколи не стикалися з безпілотними комплексами, з керегуванням вогню артилерії. Тому те, що відбувається зараз — це збільшення кількості ворожої сили, а збільшення їх ефективності наразі не бачимо.
"Що стосується 18+ на даний час портреби немає"
Чого зараз найбільше не вистачає Збройним Силам України, на Вашу думку?
– Збройним силам України, в першу чергу, не вистачає достатньої кількості систем протиповітряної оборони. Тому ми бачимо, що ворогу іноді вдається влучати в об'єкти, наприклад, у цивільні об'єкти. По-друге, Збройним Силам України в повному обсязі не вистачає артилерійських боєприпасів різного калібру до артилерійських систем. Також нам, звісно, хотілося б більше артилерійських систем, артилерійських установок, засобів радіоелектронної боротьби, відповідних ракет до тих літаків, які були передані нам, а також далекобійної зброї, ракетних установок, які давно озвучені щодо того, щоб нам були передані з боку західних країн.
Це, якщо ми говоримо про технічний бік, якщо говорити про мобілізаційний наш ресурс?
– Що стосується мобілізаційних ресурсів, то ми на даний час навіть не вичерпали ресурс вікової групи від 25 до 50 з хвостиком років. У нас досить сил і засобів, щоб вести оборону нашої країни. Що стосується 18 років і старше, на даний час потреби військової в цьому немає. Тим більше, що їх необхідно оснащувати озброєнням, військовою технікою і відповідним спорядженням. Західні партнери здатні дати це все?
Якраз президент Зеленський нещодавно сказав, що немає великої різниці: перед тобою стоїть військовий, якому 20 років чи 30, якщо в нього немає зброї.
– Нам західний світ допомагав так, щоб Україна не виграла, а Росія не програла. Тому нам давали ту кількість зброї, яка відповідала цій ідеології. А потім західний світ стикнувся з тим, що вони вже ухвалюють рішення, щоби Росія не напала на них. То не було би краще змінити ту парадигму, за якою жив західний світ раніше, і дати Україні стільки зброї, щоб Україна була спроможна перемогти Росію?
Повістка у поштовій скриньці. Getty Images
"Війна — це математика"
Чи мова лише про кількість самої зброї, чи й про якість?
– Звісно. Більш технологічна зброя заміняє кількість зброї. Звісно, якщо ви співставите технологічне озброєння та ще й в більшій кількісті — це краще. Взагалі, війна – це теж математика. За цією математикою є відповідні методики, як розраховувати, як перемогти, як успішно тримати оборону. І все це враховується за кількістю і якістю зброї, в тому числі.
Ми можемо, як ви думаєте, розраховувати на цю зброю?
– Звісно, можемо. Ми в це віримо і про це просимо. Але ми залежні, в деякій мірі, від поставок допомоги, яку нам надають партнери з заходу.
Чи назріли зміни в управління українськими військами
Багато і командирів, і оглядачів війни, і волонтерів говорять зараз про кризу управління військами насамперед. Що ви про це думаєте? Чи назріли зміни саме в управлінні військами? Коли озброєння є, люди є, але от — криза управління, чи є вона?
– Ми маємо розуміти, що управління – це не лише генерал, який керує тим чи іншим напрямкам. Управляє сержант, управляє командир зводу, управляє командир роти, управляє командир батальйону, управляє командир бригади. Що стосується проблем із взаємодією, то ці проблеми можна легше вирішити, ніж підібрати, підготувати якісну ланку: сержант — командир зводу — командир роти — командир батальйону. Тому над цим треба обов'язково працювати і робити все для того, щоб такі люди, успішні командири тактичної ланки, з'являлися у Збройних Силах України. Йде війна, гинуть люди, гинуть і сержанти, і командири зводів, і командири роти, тому з цим є проблема. Що стосується керівників напрямків: той керівник, який не справляється з відповідною ситуацією (пов'язане саме з помилками війського управління) — це легше вирішити, ніж вирішити проблему, як захистити. Смерть – це те, що постійно є на полі бою, тим паче, на лінії бойового з'єднання.
Що Ви думаєте про ситуацію навколо 211 бригади? Військові скаржилися на знущання з бійців, вимагання грошей, кумівство, будування будинків генералам. На Вашу думку, наскільки це явище є розповсюдженим, чи Ви особисто стикалися з таким?
– Ми маємо розуміти: Україна отримала мобілізаційну армію, люди мобілізовані. Багато командирів бригад, в тому числі — це мобілізовані військовослужбовці, які служили в ті чи інші часи. В залежності від моральних якостей кожного командира залежить відповідна і правова ситуація в тій чи іншій військовій частині. Але Україна має демократію: якщо є порушення в діяльності того чи іншого начальника, про це слід не лише говорити. Одразу має бути реагування як командування (як в даному випадку з командиром 211 бригади), так і реагування правоохоронних органів. Взагалі підхід має бути такий: якщо хтось порушує закон, він має бути покараний. Головне, взагалі у правоохоронній діяльності – це невідворотність покарання. Найбільше, що слід добитися Україні – це невідворотність покарання. Не суворість покарання зробить нас більш вільними від корупційної складової, від таких нагідників і порушників, про які ви мене запитали, а от саме принцип невідворотності покарання.
Тобто, наприклад, попри всі заслуги на полі бою, будь-який командир має бути покараний у подібному випадку, навіть якщо його нещодавно нагородив президент особисто за заслуги?
– Це одне від іншого не залежить: якщо людина порушує — має відповідати. Будь-яка людина має бути свідома, що він робить і як він це робить. Якщо ти герой України, якщо ти кавалер багатьох державних нагород, то ти маєш мати клепку в голові, що і як вчиняти, як саме поступати. Якщо ти герой на полі бою, а нагідник у якихось корупційних діяннях, то мусиш відповідати. Тут немає нічого такого. Лише у такий спосіб ми звільнимо сили оборони, взагалі українське суспільство від злочинців. А як по іншому?
Вибух. Getty Images
Прогнози на 2025 рік: контрнаступи і переговори
Яким буде характер війни у 2025 році? Чи може щось докорінно змінитися, на вашу думку?
– Характер війни буде таким, що Росія буде прагнути окупувати повністю Донецьку та Луганську області, відтиснути наші війська з Курської області. А Сили оборони будуть намагатися стабілізувати обстановку, зупинити просування ворога і в подальшому створювати умови для наших активних наступальних дій. Співвідношення зараз взагалі по всій лінії бойового зіткнення десь один до двох з половиною. А на напрямках головного удару, як то на Крахівському, на Покровськом, — один до трьох. Відповідно Сили оборони, ведучи бойові дії і постійно наносячи вогневе ураження силами і засобами ворогу, зменшують його бойовий потенціал. Тому над цим і буде зосереджена питома увага Сил оборони: якомога більше вбити ворога і знищити його засобів.
Те, що зараз майже не говорять ні про який новий контрнаступ, це через те, що зробили висновки правильні з ситуації 2023 року (коли про контрнаступ казали скрізь, потім він почався і були, на жаль, невиправдані очікування)?
– Так, ви абсолютно праві. Взагалі, будь-яка військова операція, підготовка цієї військової операції, вона любить тишу. От як було зроблено, наприклад, на Курському напрямку: про підготовку цієї операції знали суто обмежена кількість осіб.
А ви знали?
– Ні.
На вашу думку, чи можливі переговори з Росією в найближчій перспективі?
– Це політичне питання, я вважаю, що політики на нього нададуть відповідь. Для проведення будь-яких переговорів, тобто дипломатії, необхідно, щоб війська виконали ті завдання, на тлі яких легше ввести будь-які переговори.
Всі кажуть про те, що треба, щоб в Україні була сильна переговорна позиція. Те, що відбувається на фронті, чи є ознакою того, що ми сильні у дипломатії? От на зараз, на грудень 2024 року?
– Ще треба попрацювати.
Що може бути нашою сильною переговорною позицією? Що має бути?
– Перше — це те, що ворог зупинений, і на декількох напрямках проведені активні наступальні дії з успіхом для наших військ.
