За інформацією: Суспільне.
За майже два роки для проходження військової служби з Черкаського СІЗО до Сил оборони долучилися дев'ятеро людей. Станом на січень 2026 року в СІЗО перебуває 12 людей, які підписали згоду на мобілізацію.
Про це повідомила Суспільному старша інспекторка відділу соціально виховної та психологічної роботи Світлана Власенко.
За два роки дії дозволу на мобілізацію увʼязнених, напрацювали механізм роботи: ув'язнені можуть самостійно обирати частину, однак служать виключно у штурмових підрозділах. Базову військову підготовку проходять на окремих полігонах, а в бригаду потрапляють лише за згоди її командира.
Як сьогодні працює цей механізм та як колишні ув’язнені проявили себе на полі бою — спецрепортаж.
Засуджений Олег — один з охочих мобілізуватися до війська з-поміж тих, хто нині перебуває у Черкаському слідчому ізоляторі. Він відбуває покарання за крадіжку. Його засудили на вісім років. Крадіжку здійснив під час військової служби, та нині, з його слів, шкодує про свій вчинок та хоче повернутися назад. Своє обличчя просить не показувати з міркувань безпеки.
"Я був стрільцем-снайпером. Кулеметником півтора року я провоював у 57 бригаді у 2022-2023 роках. Я вже служив у 2014 році і воював до цього, вісім років сидіти — не варіант, а можна піти далі, займатись хорошою справою".
Мобілізація ув’язнених. Суспільне Черкаси
Бригаду Олег обрав завдяки рекрутам, які приїжджали в установу, пояснив він:
"235 бригада, зробили мені відношення. ВЛК ще не проходив, бо як приїду на «табір» там уже будуть всі ці документи оформлятись. Сім’я в мене тут. А як прийдуть росіяни сюди і будуть робити те, що робили в Бучі, в Луганську і в Донецькій області. Я бачив, що вони роблять, краще піти там їх зупинити, ніж вони прийдуть сюди".
За крадіжку засуджений 25-річний Віталій. Його покарання — п'ять років і один місяць. Чоловік має досвід служби у розвідці, тож, як розповів він, у війську його вміння будуть корисними:
"Я з початку війни в добробатах воював, в яких — не буду казати, бо закрита інформація, а так що сидіти, краще воювати. Звик уже, мабуть, через те я і потрапив до в'язниці, бо мирне життя для мене неприємне".
Попри можливість обирати бригаду, місце служби для Віталія не важливе. Єдине, що хотів би змінити, аби процес мобілізації відбувався швидше, зазначив він:
"Головне — потрапити у військо, а там все одно, штурмові війська будь-які підійдуть, будь який підрозділ влаштовує. Є можливість — треба нею користуватися, звичайно хотілося б, щоб держава ввела такий закон, що ті, хто хочуть, в кого є бажання, щоб навіть із СІЗО могли мобілізовуватись і не чекати усіх цих бюрократичних моментів, бо на мою думку це затягування часу".
Світлана Власенко. Суспільне Черкаси
Нині в СІЗО перебуває 12 людей, які підписали згоду на мобілізацію, вони чекають відбуття до колоній і вже там співпрацюватимуть із військовими частинами, пояснила старша інспекторка відділу соціально виховної та психологічної роботи Світлана Власенко. Підрозділи ув'язнені можуть обирати самостійно:
"Ми допомагаємо їм, наприклад надаємо номера телефонів військових частин, вони самі можуть зв’язатися з військовими частинами і уточнити, в кого які умови, кого, що влаштовує, місце дислокації частини вони вибирають самі, якщо до нас звертаються самі командири частин чи представники частин, в яких є дозвіл на спілкування з засудженими, то є безпосередньо живе спілкування".
В Україні мобілізація засуджених добровільна. Долучитись можуть ті, хто відбуває покарання за крадіжки, шахрайство або ж незаконне зберігання майна. Натомість до війська не беруть засуджених за тяжкі вбивства, зґвалтування, тероризм, держзраду чи злочини проти основ національної безпеки. Остаточне рішення ухвалює суд.
"Він пише власноруч заяву, що має бажання воювати. Потім письмову згоду надає та частина, до якої він звертається. Суд надає йому дозвіл на проходження ВЛК. А потім, якщо все добре, суд надає йому дозвіл проходити службу", — прокоментувала Світлана Власенко.
Скористатися правом на мобілізацію можуть засуджені, які вже відбули частину покарання. Рішення ухвалюють індивідуально. На час служби виконання вироку скасовують, пояснила Світлана Власенко:
"Рік він знаходиться під наглядом, потім його відпускають і стаття скасовується, вирок скасовується. Хлопці проходять навчання окремо. Бойові уміння здобувають хлопці, які мають судимості і які не мають судимості, гуртом. Так само на бойові дії вони ідуть усі разом".
СІЗО у Черкасах. Суспільне Черкаси
За рік і вісім місяців дії закону про умовно-дострокове звільнення для проходження військової служби з Черкаського СІЗО до Сил оборони долучилися дев'ятеро людей, прокоментувала Світлана Власенко. Загалом в Україні — 11 тисяч людей, йдеться на сайті державної кримінально-виконавчої служби. Це дані за грудень 2025 року.
Серед тих, хто долучився до війська із СІЗО, — військовослужбовець Марк Федоров:
"Я відбував покарання спочатку у Лук’янівському СІЗО за ряд тяжких злочинів, такі як розбійні напади, грабежі, тяжкі тілесні ушкодження і після того, як почалось повномасштабне вторгнення, дуже багато ув’язнених були згодні навіть на те, і я в тому числі, щоб нам видали зброю, випустили з СІЗО і ми вступили до лав Збройних сил".
Та тоді такого законопроєкту не було, тож мобілізуватись він зміг лише в травні 2024 року. Контракт підписав із 36 бригадою морської піхоти.
"Представник бригади, коли до мене приїхав, в мене запитав ким я себе бачу, що я взагалі можу і як я взагалі уявляю свою службу. За час навчання ми пробували себе багато в чому і таким чином під кінець навчання ми знали, що нам подобається, що ми вміємо. Я був кулеметником. Спочатку навчання проводили лише засуджені із засудженими, але безпосередню участь в бойових діях ми приймали у лавах інших батальйонів".
З його слів, до бойових операцій їх долучали поступово:
"Ми свої бої починали не зі штурмів, а з оборони, а потім вже почався штурм, це була змішана служба. Були випадки, що хлопці отримували поранення, але я б не казав, що нас на «м'ясо» там шлють. Ресоціалізація у військовому просторі серед інших військовослужбовців проходила дуже чудово, ти себе не відчував вигнанцем".
Нині кількість охочих ув’язнених долучиться до війська зменшилась, розповів Марк Федоров:
"Ті люди, які хотіли, вони доєдналися до лав ЗСУ ще на самому початку. Це були найвмотивованіші люди. Армія дала мені дуже багато чого зрозуміти, багато чого побачити поганого, але це мене змінило в позитивний бік. Після звільнення, якщо війна закінчиться, я хотів би піти навчатися, я завжди хотів бути священником".
СІЗО у Черкасах. Суспільне Черкаси
Військовослужбовець батальйону "Свобода" з позивним "Мехіко" розповів, що під час служби перетинався з колишніми ув’язненими. За його словами, серед них багато вмотивованих людей:
"У мене немає ніякого упередженого відношення до них. Усі ми не святі і в нас є якісь косяки. Якщо людина оступилась, зробила помилку і зараз таким чином вона хоче скупити свою провину, то я в цьому не бачу нічого такого. Я за те, щоб давати людям другий шанс. Є можливо така обережність, але вона присутня абсолютно до всіх новобранців, бо потрібен час, щоб придивитись до людини і до неї з’явилась якась довіра".
Під час мобілізації ув'язнених ключовим етапом стає базова загальновійськова підготовка. Саме там військові оцінюють їхні навички та мотивацію. Лише після цього їх поступово залучають до бойових завдань та інтегрують у підрозділи, розповів Мехіко:
"Там видно одразу за чим людина сюди прийшла. Сказати, що колишні ув’язнені чимось відрізняються від звичайних бійців, то взагалі нічим".
Майже два роки в Україні діє механізм мобілізації засуджених. За цей час для ув’язнених, які вирішили долучитися до війська, багато що змінилося. Вони мають більший вибір: можна самостійно обирати військові частини та напрямки служби, а не потрапляти туди, куди направлять автоматично. Також процес взаємодії між установами виконання покарань, ТЦК та військовими частинами став швидшим, але все ж існують певні прогалини в законі, які б варто було поліпшити, пояснив голова громадської організації "Захист в'язнів України" Олег Цвілий:
"У цьому законопроєкті відпустка добровольцям із в’язниць не передбачена — це велика прогалина, крім цього за поранення також не дозволяється лікуватися за місцем проживання, щоб рідні доглядали. По закону їм потрібно перебувати у частині, з лікарні їх виписують через те, що місця потрібні, а в частині за ними догляди немає кому. Наші добровольці засуджені теж потрапляють в полон і після повернення їм не передбачено право вибору: або мобілізуватися повторно і повернутися до війська, або йти додому. Їм обов’язково треба повертатися до війська".
Олег Цвілий додав, що в ув’язнених, які вирішили мобілізуватися, мотивація різна. Для когось — це шанс почати нову сторінку життя, для когось — можливість спокутувати провину, а для держави — додатковий ресурс у час повномасштабної війни, тож їхні права мають бути чітко визначені, а умови служби зрозумілі та рівні з іншими військовослужбовцями:
"Засуджені дуже гарно працюють, захищають країну, вони вмотивовані, вони ініціативні, вони дуже сильно підкріпили обороноздатність нашої країни. Потрібна зміна суспільної думки до людини, яка потрапляє в конфлікт з законом. Невідомо хто цінніший чи той чистун, який делегує всі правильні речі, а насправді знає як красти державні кошти і за це не несе відповідальність, чи людина, яка очевидно зробила невеликий проступок і розкаялась і має право на прощення".
