За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Військова Неоніла Сердюк, листопад 2024. Неоніла Сердюк
Жителька Хмельниччини Неоніла ще до повномасштабного вторгнення Росії добровільно вступила на службу до 128 окремо гірсько-штурмової Закарпатської бригади.
Про це Суспільне Хмельницький розповіла військова Неоніла Сердюк.
"Близькі та рідні підтримали мій вибір, важко було лише розлучатися з дітьми. Думала, що це ненадовго і я швидко повернуся додому".
Зі слів жінки, службу вона проходила у м. Мукачево, а фахову підготовку бойового медика здобувала у Латвії. Перша її ротація розпочалася з міста Маріуполь у 2021 році, де бригада відстоювала кордони 10 місяців, після чого повернулися на ППД у грудні того ж року, а потім 24 лютого: Донбас, Херсон, Запоріжжя.
Фахова підготовка у Латвії, 2024. Неоніла Сердюк"Ми бачили смерть, бачили, як гинуть наші побратими. Думки були лиш про одне – повернутися додому живими".
За її словами, бойових медиків не вистачало, тому на евакуацію поранених вона виїжджала разом з водієм евакуаційної автівки, яка має бути менш помітною та швидкою, адже росіяни завжди намагаються знищити евакуаційну бригаду.
"На місці хлопці завжди допомагали рятувати поранених, тому що одній жінці впоратися важко. Ми працювали, як один механізм і в нас була одна мета: допомогти та врятувати".
Парамедикиня поділилася, що під час евакуації є час оглянути пораненого, оцінити його стан та надати відповідну допомогу: зупинити кровотечу, відкрити дихальні шляхи, зробити декомпресію, накласти шину, а далі потрібне професійне обладнання.
"З пораненим потрібно обов’язково розмовляти аби він залишався у свідомості та знав, що він не один і йому допомагають. У мене був боєць, який втратив багато крові й не міг говорити, тоді я тримала його за руку і просила стискати її аби переконатися, що він у свідомості. Взагалі, випадки були різні: кульові поранення, осколкові, але всіх доставляли живими".
Зі слів військової, на той час бригада забезпечувалася всім необхідним медичним інвентарем. Також, окремий внесок робили волонтери, які завжди допомагали задля однієї мети – перемоги.
"Зараз я дома, як і мріяла 4 роки тому. Проходжу військову службу у 19 ракетній бригаді, але за необхідністю знову піду на фронт рятувати життя".
