За інформацією: Суспільне Вінниця.
Олександр Даценко. Фото Тетяни Гаврилюк
Чоловік — боєць 72 бригади. У ЗСУ він з 2020 року. Повномасштабне вторгнення РФ зустрів у Києві, з побратимами вийшов на оборону столиці.
Вперше Олександр та Тетяна зустрілися за кілька місяців після знайомства.
"Після того, як відбили Київ, з Танею зустрілись у Києві. Це наприкінці травня було. І в Києві я Тані освідчився".
Олександр Даценко. Фото Тетяни Гаврилюк
Через чотири місяці вони зустрілися знову.
"У Старокостянтинів приїхав і кажу Тані: "Ну що, йдемо в ЗАГС?". І 14 жовтня ми розписались. 15-го поїхав на фронт", — розповів Олександр.
"Я розуміла, що я виходжу заміж за військового і мене може чекати в будь-який час будь-що", — сказала Тетяна.
Далі був Бахмутський напрямок, Вугледар. Там 4 лютого 23 року Олександр отримав важке поранення.
"На позиціях хлопцям казав: "Краще добийте мене!". Це больовий шок, шоковий стан. Попросив, щоб зі мною залишили ще гранату. Дві забрали, а одну попросив, щоб залишили. Не хотілося, щоб кацапи… Не стільки полон, бо в полон не було що брати", — сказав чоловік.
Олександр у лікарні після поранення. Фото Тетяни Гаврилюк
Тетяна знайшла коханого в критично важкому стані в дніпровській лікарні. Разом із лікарями почала боротися за життя коханого. Він же пропонував розлучитися з ним.
"Я йому казала: "Я тебе на ноги поставлю, а потім час покаже". Він казав: "Я не можу, мені важко". Я кажу: "Це, що ти не можеш, це одне. Ти просто не знаєш, що ти ще можеш. Ми встаємо й робимо. Наполегливість", — розповіла Тетяна.
"Вона дуже багато зробила для того, щоб і морально-психологічний стан, і щоб я ходив. Бо лікарі дуже маленький відсоток давали, що я буду ходити", — розповів Олександр.
Потім Тетяна вирішила, що лише кохання і терпіння їй замало. Жінка пішла навчатися на психолога, аби краще розуміти, що й чому відчуває її Сашко та щоб мати можливість допомагати іншим пораненим повернутися до життя.
"Коли Саша отримав такі важкі поранення, я зрозуміла, що мені потрібно здобути освіту ще одну. Перш за все допомогти собі, як дружині, сестрі військового. А потім допомогти хлопцям і допомогти їм правильно пережити той критичний стан, впоратись з емоціями, посттравматичним стресовим розладом", — сказала жінка.
Олександр Даценко після поранення. Фото Тетяни Гаврилюк
Нині Тетяна завершує навчання у Європейському університеті за спеціальністю "Практична психологія". Тема її магістерської – коханий Сашко. У ній детально описала, як разом із лікарями поставила його на ноги, як її віра повернула його до життя.
"Потрібно вірити, не здаватися і вірити. Хто тобі що не каже, які діагнози, висновки — не здаватися. В нашому житті все одно трапляються дива. І дива бувають, дуже не очікувані й дуже бажані", — сказала Тетяна Гаврилюк.
Олександр Даценко пережив три клінічних смерті. Позаду 26 операцій. Ще не одна попереду, сказала Тетяна. Та разом вони обов’язково впораються і вже будують плани на майбутнє.
"Покращити здоров’я Саші, народити дитинку і просто спокою, і мирного неба. Цього хочеться справді дуже".
