За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Назарій Крулик. Суспільне Тернопіль
— Коли усвідомили, що потрібно розвивати донорський рух?
Олександр Хома: Коли ти розумієш, що потреба надзвичайно велика, коли починаєш спілкуватися з лікарями з різних медзакладів, з перинатальним центром і з різними організаціями. Так само в час війни ми розуміємо, що для військовослужбовців потрібна донорська кров. І тоді бачиш, що дійсно не вистачає запасів, які є на сьогодні, і потрібно їх постійно поновлювати. Окрім того, в людей ще не сформована відповідальна свідомість до потреб донорської крові. Хтось думає, що потрібні тільки ті групи, які є в дефіциті. Хтось вважає, що найрозповсюдженіші групи не потрібні для інших, хоча це навпаки. Це найрозповсюдженіші групи, відповідно, людей з цими групами також є багато, і для них потрібно знайти цю кров. Тобто хочеться дійсно, щоб люди свідоміше до цього ставилися і тоді вистачатиме донорської крові для кожного.
Назарій Крулик: Зрозумів я це, напевно, навчаючись в медуніверситеті. Адже донорська кров — це те, що неможливо замінити. Наскільки б медицина не рухалась вперед, донорську кров абсолютно жодним розчином, який зараз є, неможливо замінити. І коли я почав просувати цей рух, то зрозумів, що досі побутує дуже багато міфів і донорство оповите дуже багатьма міфами. Ми з колегами почали їх розвіювати, організовувати колективні донації. В нашому університеті їх було декілька. Згодом до нас звернулися з перинатального центру про те, що потрібна донорська кров, і ми знову організували серед студентів і працівників університету колективну донацію. З того моменту почали активно просувати донорський рух в Тернополі і сподіваємось, що зовсім незабаром Тернопіль зникне з переліку міст, які потребують донорської крові.
Олександр Хома. Суспільне Тернопіль
— Ви вже згадали, що є дуже багато міфів щодо донорства крові. Які найпоширеніші чули ви?
Назарій Крулик: Напевно, найпоширеніший міф, — і це один з моїх найулюбленіших, — про те, що під час донації можна заразитися різними інфекціями. Це неправда, адже системи одноразові і працівники діють згідно всіх санітарних вимог, правил асептики і антисептики.
Олександр Хома: Той міф, з яким я стикався вперше, коли здавав кров, це те, що не можна їсти ні в день донації, ні ввечері перед донацією. І в мене так було. Когось послухав, не перевірив інформацію і після самої донації відчув запаморочення. А коли почав спілкуватися з лікарями, вони запитали, чи я поснідав, чи їв увечері. І я сказав, що ні, такого не було. І тоді зрозумів, що треба було трошки відповідальніше до цього готуватися. І після цього випадку я почав читати показання до донації: як підготуватися, як відновлюватися після донації.
Богдана Савицька, ведуча. Суспільне Тернопіль
— Ви, Олександре, є головою організації "Я ДОНОР". Розкажіть про свій шлях у цій ГО.
Олександр Хома: Ми розпочинали з організації "Одна кров", але вона частково була заполітизована і ми хотіли від цього відійти. Тоді створили іншу організацію під назвою "Я ДОНОР". І, відповідно, почали вже працювати в напрямку якраз донорства крові, залучення людей до донації крові. Якщо говорити про початок повномасштабного вторгнення Росії в Україну, то дійсно багато людей почали долучатися, можна навіть сказати, що стихійно. Якщо говорити про перші дні, коли тільки пішли запити про донорську кров, біля центру служби крові збиралися величезні черги, і було вкрай важко людям пояснити, чому їм потрібно сьогодні ще не здавати кров. Коли 300 людей стояли, — а ми розуміємо, що кров має свій термін придатності, її мають правильно заготувати і в той термін використати, — то ми намагалися пояснити людям, що, мовляв, прийдіть сьогодні, прийдіть через день, через два, через три. Це буде доцільніше, це буде краще, адже ми зможемо довший час використовувати цю донорську кров. І приємно, що люди долучалися. Частина прислухалася, частина — не дуже, але все одно робота йде. Намагаємося комунікувати особисто і десь через соціальні мережі, і люди самі знаходять контакти. Тобто по-різному спілкуємося.
Олександр Хома з нареченою під час здачі крові. Олександр Хома
— Чи організовуєте акції, спільні донації?
Олександр Хома: Акції організовуємо і не тільки ми від своєї організації, а й із Назарієм співпрацюємо, і з центром служби крові. Тобто намагаємося кооперуватися разом. Ми розуміємо, що тоді це можна зробити якісніше, ніж окремо. Організовуємо спільні донації, приурочені до певних подій, наприклад до дня молоді, дня міста чи "Найтепліший день донора", який ми проводимо до Всесвітнього дня донора. Тобто є багато акцій, намагаємося різними методами залучати ті чи інші категорії людей до донорства крові.
— Ви, Назарію, популяризуєте донорський рух серед студентів. Як це робите?
Назарій Крулик: Студенти об’єдналися в команду. В нас є telegram-канал, де ми поширюємо інформацію про донорство крові, а також про потреби в донорській крові. Також там час від часу з'являються історії постійних донорів крові для того, щоб надихнути інших. І ми проводимо лекції серед учнів. Плануємо проводити лекції серед студентів вищих навчальних закладів для того, щоб сформувати донорську спільноту. Щоб молодь розуміла, для чого це потрібно, і щоб в разі потреби були резерви крові. І зараз, — це прикро визнавати, — але донори йдуть здавати кров тоді, коли щось стається. Якщо з'являється новина "Терміново потрібна донорська кров", одразу всі ринуть і будуть здавати. Але, як сказав Олександр, кров має свій термін придатності, тому ми цю інформацію також поширюємо серед населення, серед молоді, серед різних організацій для того, щоб була сформована спільнота, в якої буде розуміння для чого це потрібно, коли це потрібно і як правильно це зробити, як правильно долучитися. І загалом ми плануємо, щоб це виходило на загальний рівень. До прикладу, ми спільно з Тернопільським обласним центром служби крові, з міською радою, з "Фондом імені Сергія Коновала" і з медичним університетом започаткували проєкт "Тернопіль — місто донорів". І я вже бачу в новинах, як інші міста також долучаються і з нагоди дня міста здають кров. У Тернополі до дня міста кров здали близько 200 людей, а це майже 100 літрів крові. І показники кількості донорів в серпні значно зросли у порівнянні з іншими роками.
Назарій Крулик під час акції зі збору крові. Назарій Крулик"Потрібні донори із різними групами крові"
За словами завідувачки донорського центру Тернопільського обласного центру служби крові Віри Монастирської, цього тижня потребували другої групи крові з негативним резус-фактором:
"За серпень у нашому центрі кров здали більше тисячі людей. Якщо порівнювати з минулорічними даними, то це, звичайно, більша кількість. Але попри те, у нас також збільшуються і потреби, які ми повинні закривати. Найперше, це заклади міста, області, і частину крові ми передаємо для допомоги нашим пораненим воїнам, а також людям, які потрапляють під обстріли. Деяких груп крові не вистачає. Найперше, це групи з негативним резусом. Найбільша потреба в першій групі. Наприклад, якщо брати цього тижня, це була потреба вже в другій негативній. Ситуація постійно змінюється, як і кількість крові, яка потрібна. Також найбільше донорів з першою позитивною, з другою позитивною, відповідно і потреба в цих групах завжди велика. Потрібно, щоб донори приходили з усіма групами крові. І ми відповідно до тої кількості будемо регулювати і коригувати з лікарнями те, як ми можемо їм допомагати: видавати чи більше, чи менше".
"Багато людей після акцій стають постійними донорами"
Акція зі збору крові. Назарій Крулик
— На вашу думку, скільки часу потрібно і скільки зусиль треба докласти для того, аби було усвідомлене донорство крові? Щоб люди приходили на донацію не тільки в день міста, а щоб людина мала графік здачі крові й розуміла, що от я відновилася від попередньої здачі й іду здавати кров знову, тому що комусь вона може знадобитися.
Назарій Крулик: Дуже багато потрібно зусиль докласти. І, як на мене, часу потрібно теж не менше. Адже потрібно, щоб поколінню, яке в майбутньому прийде донувати кров, починати вже проводити роз'яснення, що таке донація, кому потрібна донорська кров, наскільки зараз зросли потреби в донорській крові. Адже, окрім того цивільного населення, яке було, доєдналися військові і цивільне населення, яке постраждало внаслідок збройної агресії Росії. І от коли вже прийде це покоління, діти, які зараз ще є неповнолітніми, в яких тільки-тільки формується свідомість, я думаю, що тоді вже можна буде більш глобально говорити про донорство в Україні і в цілому.
Назарій Крулик. Назарій Крулик
— Чи аналізували ви у своїх спільнотах, хто з людей, які долучилися до акцій і колективної донації, стали постійними донорами?
Олександр Хома: Є такі люди і серед студентів, і серед знайомих викладачів, з тими, з ким спілкуюся. Є такі, що дійсно відчули, що їм це подобається робити. Вони розуміють цінність крові і потреби для тих людей, кому будуть її вливати. І вони хочуть цим займатися на регулярній основі. І вони до цього долучаються, навіть інколи допомагають поширювати інформацію про спільні донації, акції, допомагають з організацією колективних донацій.
Назарій Крулик: Мені здається, що більшість з тих, хто приходить саме на колективну донацію, в подальшому стають постійними донорами. Адже вже сформованими групками, коли заводяться нові знайомства, коли це здавалося чимось страшним, ти приходиш зі своїми друзями, своєю групою підтримки, ти бачиш, що насправді це не так страшно. І от скільки не організовували акції, скільки не брали участь в колективних донаціях, дуже часто звучить фраза: "Ну що, коли йдемо наступного разу і коли нам можна?". Тому, так, це теж сприяє не лише популяризації донорства, а й покращенню міжособистісних стосунків людей, які приходять разом здавати кров. Адже це підтримка в такі важливі моменти.
Олександр Хома під час здачі крові. Олександр Хома
— Як відбувається донація крові?
Назарій Крулик: Сам процес здачі крові триває в середньому 5 — 7 хвилин. Залежно від того, наскільки підготовленою прийшла людина. Але варто розраховувати час на перебування в центрі служби крові, реєстрацію донора, огляд у лікарів, адже можуть бути черги. Прийом у терапевта може відбуватися довше, аніж очікували, тому цей момент до здачі крові буде дещо довшим, — особливо якщо це великі події до дня міста чи до дня донора, — тоді це може тривати до години, може навіть і півтора години до моменту самої здачі.
Назарій Крулик здає кров. Назарій Крулик
— Хто може стати донором, а кому це заборонено через стан здоров'я?
Назарій Крулик: Є абсолютні і відносні протипокази до донації. До абсолютних протипоказів відносяться хронічні захворювання, також донорами не можуть бути люди зі встановленим діагнозом онкології, люди, які раніше перенесли вірусні гепатити B і C, люди, які мають діагноз ВІЛ-інфекції. Категорично заборонено здавати кров вагітним жінкам. До відносних протипоказань відносяться перенесені нещодавно вірусні інфекції, такі як грип чи ковід. Має бути повне одужання, і лишень за два тижні після повного одужання можна здавати кров. Також це маса тіла менше 50 кілограмів, але є центри служби крові, які ставлять планку 55 кілограмів, тому це теж варто врахувати. Насправді перелік досить великий. От раніше, наприклад, рік не можна було здавати кров після татуювання, пірсингів, оперативних втручань. Зараз, з початком повномасштабного вторгнення, має пройти шість місяців, якщо були вище перелічені мною маніпуляції. Весь перелік доступний на просторах інтернету.
Назарій Крулик під час здачі крові. Назарій Крулик
— Олександре, ви згадували, що ваша перша донація була неправильною, скажімо так, тому що ви десь не ту почули інформацію. А як зараз готуєтеся до донації?
Олександр Хома: Само собою, треба бути здоровим на момент донації, розуміти, що є сили і бажання відповідально до неї підготуватися. Це не жирна, не молочна їжа ввечері. Щось ситне, але щоб не була хільозною кров. Зранку також ситний сніданок, інколи буває щось менше, наприклад каву попив. Ну і, відповідно, вже з позитивним настроєм рухаюся в центр служби крові. Тут також завжди можуть напоїти теплим чаєм і пригостити печивом. Рекомендації перед здачею крові не є якимись критичними, вони не надто складні. Тобто не потрібно додатково купляти дороговартісні продукти, щоб до цього підготуватися. Це все просте, те, що є в кожної людини вдома. Спокійненько просто перечитати, підібрати той перелік страв, які тобі підходять, які ти хотів би поїсти.
Олександр Хома здає крові. Суспільне Тернопіль"Відбираємо 450 мілілітрів крові"
Завідувачка донорського центру Тернопільського обласного центру служби крові Віра Монастирська розповіла, хто може стати донором і скільки крові беруть під час донації:
"Людина, якій виповнилося 18 років, може прийти і стати донором. З собою потрібно мати паспорт. Відбувається реєстрація. Ми бачимо по базі даних, чи немає якихось відведень або протипоказів. Донора оглядає терапевт. Якщо все добре, людина допускається до здачі крові, або, можливо, інших компонентів, таких як тромбоцити. Згідно із законом, людина має право раз на два місяці приходити і ставати донором. Забирається 450 мілілітрів крові. Паралельно після цього відбираються зразки, які лабораторія обстежує на наявність інфекцій. Це ВІЛ-інфекція, гепатити В та С, а також сифіліс. І якщо все добре, плазма передається в відділ зберігання, а еритроцити йдуть на видачу. Термін їхньої придатності до 42 діб.
"Ти рятуєш чиєсь життя, твоя кров комусь допоможе"
Олександр хома під час акції зі збору крові. Олександр Хома
— Деякі люди бояться, що вони можуть знепритомніти, чи їм може стати погано від вигляду крові. Як налаштуватися на здачу?
Назарій Крулик: Донація — це як корисна звичка. Якщо її приймати, як корисну звичку, готуватися: це обов'язковий прийом їжі, наводнювати себе перед донацією, пити більше рідини, відмовитися від алкоголю та паління і прийти з позитивними емоціями. А якщо прийти ще й з друзями, то тоді зовсім змінюється настрій. Думка про те, що ти рятуєш чиєсь життя, що твоя кров комусь допоможе. І насправді це так налаштовує на позитив, що особисто я, коли сідаю в донорське крісло, я вже очікую моменту здачі крові. І насправді жодного разу ще не було, щоб я себе погано почував після чи під час донації. Очікую цих два місяці після кожної донації для того, щоб знову відвідати центр служби крові, адже він став для мене другою домівкою і місцем, звідки, можна сказати, також починається чиєсь життя.
Олександр Хома: Не боятися, перш за все. Якщо ти боїшся, тобі це незнайомо, хоча би поцікався, що це таке і спробуй це зробити. Ти розумієш, що шкоди ніякої не буде. Прийдеш сюди, поспілкуєшся з такими ж людьми, як і ти, які приходять донатити кров, які не бояться, які вже роками сюди навідуються. Думаю, що якраз під час такого неформального спілкування у людей з’являється мотивація, вони перестають боятися донації крові. Ну і думаю, що в них виробиться бажання допомагати, вони розумітимуть, що їхня кров справді буде використана за призначенням, що справді будуть врятовані людські життя. І це, мабуть, найбільша вдячність і найбільший подарунок для донорів.
Олександр Хома під час акції зі збору крові. Олександр Хома
— Ви поширюєте інформацію про донорство, про те, чому воно важливе. Також часто публікуєте, зокрема в соцмережах громадської організації "Я ДОНОР", про потреби крові. Люди самі звертаються до вас з проханням опублікувати цю інформацію, коли в них щось трапляється, чи, можливо, у вас налагоджена співпраця з центром служби крові, і вони надають вам інформацію, яка кров потрібна тут і зараз?
Олександр Хома: Завжди, якщо є нагальні потреби, нас всіх повідомляють. Тобто ми намагаємося спільними зусиллями комунікувати із засобами масової інформації, комунікувати із людьми, заохочувати до донації. Є випадки, коли люди самі звертаються. Тобто можуть самі написати чи подзвонити, попросити: є термінова потреба у донорській крові, допоможіть нам знайти донора. Тоді ми вже намагаємося по своїх знайомих, по каналах повідомити про це, і, по можливості, знаходимо цих донорів.
Олександ Хома і Назарій Крулик. Суспільне Тернопіль
— Чи плануєте якісь акції найближчим часом, де можна було б долучитися, дізнатися про донорство крові, дізнатися, можливо, свою групу крові?
Назарій Крулик: Перш за все, будемо проводити популяризацію донорства серед різних організацій, організовувати колективні донації серед бізнесу. Також це робота з молоддю у вищих навчальних закладах, робота та зі школярами, поширення інформації про донорство. Тому колективні донації, виїзні донації також, особливо, якщо це виїзні донації у вихідні дні. Тому що не всі можуть долучитися в будні.
Олександр Хома: На часі якраз акції з визначенням груп крові. Вони досить круто "заходять" населенню. Люди підходять, цікавляться, хтось пригадує, яка в нього є група крові, хтось підходить і каже, що в нього була інша група крові. Насправді це виявляється зовсім навпаки. Це якраз такий перший крок до донорства крові. Тобто людина дізналася, їй розповіли про потребу у донорській крові і, відповідно, заохотили вже до самої донації. Ну і само собою, що будуть виїзні донації в заклади вищої освіти Тернополя. Ми розуміємо, що це свідома молодь, яку так само потрібно до цього залучати, прищеплювати її любов до донорства крові. Бо це є необхідне, це є на часі. Ну, і такими невеличкими акціями будемо дійсно рухатися і наближати перемогу.
