За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Центр психологічної підтримки у Хмельницькому, вересень 2024. Віолета Лабазюк
Центр психологічної підтримки "СТАБ++" функціонує у Хмельницькому на вулиці Проскурівського Підпілля. У просторі надають емоційну, психологічну та соціальну допомогу родинам загиблих Героїв та діючих військових, а також ветеранам російсько-української війни. Керівниця Центру Наталія Дурдас – психологиня, членкиня Ради родин загиблих при Міністерстві у справах ветеранів України.
Про роботу Центру, які проєкти реалізовує його команда, в етері Українського Радіо Хмельницького розповіли Іванна Якубишина – дружина діючого військового, керівниця проєкту "Шлях відновлення" та Христина Рожик – дружина полеглого військового, керівниця проєкту "Жити далі".
Що означає назва Центру "СТАБ ++"?
Христина Рожик – дружина полеглого військового, керівниця проєкту "Жити далі":
Коли військові отримують поранення, вони не одразу потрапляють у шпиталь. Спочатку бойові медики привозять їх у стабілізаційний пункт, який в народі називають "місцем зупинення кровотечі", місцем стабілізації. До нас приходять не з відкритими фізичними ранами, а з душевними, ми теж "стабілізуємо", тому "СТАБ". Плюс-плюс для військових — це означає "все добре". Ми цього і прагнемо.
Наскільки велика ваша команда і чи вистачає вам людей?
Команда загалом складається з чотирьох психологів, які займаються з ветеранами, родинами діючих військових, родинами загиблих і особливо дітками. Надалі ми плануємо, що наша команда буде розширюватися. Також ми ще починаємо займатися з родинами безвісти зниклих, у цьому нас підтримують наші ветерани, ветеран-психолог і ветеран, який зараз перебуває у Хмельницькому на реабілітації. Ми всі намагаємось об'єднатися і допомогти людям вийти з кризових психологічних ситуацій.
Центр тільки нещодавно офіційно відчинив свої двері, але ваша робота розпочалася ще до початку повномасштабної війни.
Іванна Якубишина – дружина діючого військового, керівниця проєкту "Шлях відновлення":
Так, наша керівниця Наталія Дурдас займається цим ще з 2014 року, оскільки її чоловік військовий, а ми вже з Христиною приєдналися до неї у 2023 році. Коли мій чоловік вже майже рік був на війні, в мене сталась кризова ситуація – не було кому розповісти, ніхто мене не розумів. На роботі, серед друзів — ні в кого не було дотичного до війни. Моя знайома запропонувала мені звернутися в такий Центр і прийти на зустріч з дружинами військових. Я спочатку скептично до цього поставилась, тому що не вважала, що мені вже потрібна психологічна допомога, але коли я прийшла до дівчаток і познайомилась з Наталією Олександрівною, то зрозуміла, що у них ті самі проблеми, що й у мене. Ця підтримка мені дуже допомогла і надихнула стати частиною команди "СТАБ++".
Христина Рожик – дружина полеглого військового, керівниця проєкту "Жити далі":
Я потрапила саме до пані Наталії у 2023 році, після того, як перейшла в жахливий статус "дружина загиблого". Спочатку я почала ходити на індивідуальні психологічні консультації до Наталії Олександрівни, а потім вона мені запропонувала доєднатися до груп дружин загиблих наших захисників. Я теж спочатку не розуміла, як групові зустрічі можуть мені допомогти. Я боялась саме того, що горе, яке я проживаю, в групі може помножитись через те, що ми чуємо, ми слухаємо, ми проживаємо знову ті самі емоції. Втім, це був такий маленький простір, де ми змогли говорити вільно про те, що нас болить, про те, що більшість людей не хочуть чути, не хочуть бачити — вони відсторонюються. Окрім того, що ти втрачаєш найріднішу людину, то разом з тим приходить велика кількість юридичних питань, велика кількість емоційних питань, які ти маєш вирішувати. Саме в цих групах ми можемо проживати наші емоції на повну, адже ми розуміємо одна одну найкраще, тому що суспільство дуже часто думає, що горе — це якась така хвороба, яку потрібно вирізати та заживити найшвидше, але це так не працює!
У Центрі "СТАБ++" реалізовуються два проєкти: "Шлях відновлення" і "Жити далі".
Іванна Якубишина – дружина діючого військового, керівниця проєкту "Шлях відновлення":
Це проєкт для дружин діючих військовослужбовців, а також для родин, для діток. Ми займаємося всім тим, що дівчата хочуть. Ми ходимо на бокс, катаємося на конях, стріляємо. До нас приходить отець Микола із собакою на прізвисько Еней — це наш психотерапевт, реабілітолог. Також того року ми з дівчатками катались на кораблі по Дністру, побували на водоспаді. Цього року в нас був прекрасний ретрит. Ми гарно відпочили, пограли у психологічні ігри, стрибали на батуті. Це був просто захоплюючий день, який ми присвятили одна одній і лише собі. Я запрошую всіх дружин військових!Якщо ви думаєте, що вас там не зрозуміють, то повірте, до нас приходять з різними ситуаціями та в різному емоційному стані. Дівчатка приходять всі в сльозах, а виходять з посмішкою. Ми працюємо за методом "рівний рівному", коли приходить дружина військового, якій не потрібна консультація психолога, а потрібна допомога такої самої дружини, як вона.
Христина Рожик – дружина полеглого військового, керівниця проєкту "Жити далі":
З назви зрозуміло, що це такий поштовх для того, щоб дати родинам загиблих можливість жити далі. Дійсно на емоційному рівні ми думаємо, що ми загинули в той самий день з ними, але життя триває. Наскільки б це важко не було, ми маємо нести пам'ять про наших найдорожчих: про наших чоловіків, про наших синів, про наших батьків. Ми прагнули створити такий простір, такий маленький купол, де ми зможемо не відчувати себе, як то кажуть "білими воронами". З власного досвіду знаю, коли я носила чорну пов'язку, йдеш вулицею, і просто видно ось ці погляди, коли дивляться на тебе, а як ти поводишся, а чи стоїш там біля куба, чи ти заплакала, чи ти десь там засміялась, у нас такого немає. Ми знаємо, що це таке, залишатися сам на сам з горем, особливо коли від сім'ї немає продовження. Так сталось, що ми пів року пожили як сім'я з чоловіком, у нас немає діток. Потім розпочалось повномасштабне вторгнення, і він 24 лютого пішов на війну. До нас теж багато звертаються дружин, які залишаються віч-на-віч з горем, не знають куди себе подіти, де знайти ту маленьку ниточку, за яку кожного ранку потрібно вчепитися, щоб жити далі, тому і проєкт називається "Жити далі", попри той нестерпний біль, який є. В проєкті ми застосовуємо різні види реабілітації: це іпотерапія (з кониками), каністерапія — це собачки, як вже сказала Івана, це наш Еней, не парубок моторний, але собака-реабілітолог ще той, це види різні ретритів. До прикладу, на минулому тижні в нас був виїзний ретрит, де ми змогли з'єднатися з природою, відчути спокій, тишу і певним чином умиротворення, можна сказати, позитивних емоцій набралось багато.Ми співпрацюємо ще з іноземними партнерами й навесні декілька сімей загиблих військовослужбовців були у Хорватії, це теж неймовірний досвід. Ми плануємо далі продовжувати цю співпрацю не тільки з хорватськими партнерами, але й долучати інші країни.
Чи надаєте юридичну підтримку в центрі?
Христина Рожик – дружина полеглого військового, керівниця проєкту "Жити далі":
Взагалі в центрі, на жаль, поки що немає юриста, який зміг би проконсультувати. Втім, до нас дуже багато звертається людей саме з юридичних питань: це і родини загиблих, і ветерани. Коли мій чоловік загинув, окрім того, що я майже місяць себе не пам'ятаю в адекватному стані, ще й з'являється додаткова велика кількість юридичних питань і до нас звертаються з цього приводу дуже часто. Якщо знаємо, то самі підказуємо з власного досвіду, куди звертатися, що робити, але якщо є якісь питання, які потребують саме супроводу юриста або адвоката, ми вже там підключаємо, так би мовити, свої зв'язки, консультуємося з різними людьми, направляємо в інші організації. Зрештою, юрист нам дуже потрібен, і саме той, який буде орієнтуватися у військових питаннях.
Нагадайте де розташований Центр "СТАБ++" і години роботи.
Він знаходиться за адресою вулиця Проскурівського Підпілля 117 у Хмельницькому. Чекаємо завжди усіх. Він відкритий з 10:00 до 18:00 щодня, окрім неділі, будемо раді бачити та попрацювати.
Авторка: Інна Ніколаєва
