У мерії ухвалили рішення про демонтаж будівлі по вулиці Кузнечній.
Два десятки старовинних будівель на Подолі, Москалівці, Залопані, що постраждали від обстрілів, можуть бути знесені. Вони не мають охоронного статусу, тому в мерії після обстежень поступово ухвалюють рішення про демонтаж.
Минулого тижня в міськраді вирішили, що будинок середини XIX сторіччя на вулиці Кузнечній, 27 має бути демонтований. Він постраждав від обстрілу ще в 2022 році, комісія після огляду ухвалила рішення, що реставрації будівля не підлягає.
На 80% зруйнований
На світанку 23 липня 2022 року у центрі Харкова пролунали три вибухи. Усе літо першого повномасштабної року війни росіяни тероризували місто вночі, обстрілюючи з Бєлгородської області ракетами С-300. Одна з таких прилетіла на Поділ, на вулицю Кузнечну.
“Поранення дістав чоловік. Він перебуває в задовільному стані. Будівля майже повністю зруйнована”, — повідомили тоді в прокуратурі.
Три з половиною роки знадобилося експертам міськради, аби оглянути залишки будівлі та встановити: вона не підлягає відновленню.
“Об’єкт має суттєві пошкодження опорних та огороджувальних конструкцій, які свідчать про можливість аварійного обвалення. Ступінь пошкодження будівлі складає понад 81%”, — повідомили в мерії.
Хоча будівля й не має охоронного статусу, вона — одна з найстаріших споруд харківського Подолу. Вулиця Кузнечна з’явилася в місті однією з перших, ще у XVIII столітті. Тут розташовувалися міські кузні, звідси і назва.
Після обстрілу 23 липня 2022 року. Фото: Сергій Козлов/UA-NEWS.in.ua
“У 1901-1909 рр. цей будинок належав Ковальову Михайлу Романовичу — він був з цехового стану. Ось так стирається “ковальська” історія міста”, — повідомив дослідник історії Харкова Іван Пономаренко.
За інформацією місцевих жителів, будівля багато разів перебудовувалась і має безліч внутрішньодворових споруд, які навіть до повномасштабної війни були в незадовільному стані. Як повідомив UA-NEWS.in.ua заступник голови робочої групи з оперативного реагування на руйнування об’єктів культурної спадщини Віктор Дворніков, днями він збирається оглянути будівлю та визначити, чи є там матеріали, які можна буде використати для подальших реставраційних робіт і для науки.
Заслуговують, щоб стати пам’ятками
За підрахунками Віктора Дворнікова (з початку повномасштабного вторгнення веде реєстр старовинних будівель, що постраждали від обстрілів), у місті налічується приблизно два десятки старовинних будівель, що постраждали від ворожих ударів. Швидше за все, більшість із них будуть зносити. Вони розташовані на Подолі, Залопані, у Захарківській Слободі, на Москалівці — у районах, де історично селилися ремісники, де немає пишних палаців, але є будівлі, що визначають неповторний харківських колорит. Ці райони були приречені ще до війни — будинки тут переважно не мають охоронного статусу, в генплані міста вони позначені як такі, що підлягають знесенню.
“Міськраду не можна звинувачувати в якихось злих намірах, вони діють згідно з правилами, але ці правила писалися ще при Радянському Союзі. І ці правила їм кажуть: якщо будівля зазнала значного пошкодження, то її треба знести. І це означає, що в майбутньому при наявності інвесторів ці території будуть перебудовуватися, і ця історична забудова буде знищуватися. А разом із тим буде знищуватися наша неповторність та унікальність”, — розповідає Дворніков.
Будинок на Героїв Небесної Сотні, 7. Фото: “Суспільне”
Зараз архітектурна спільнота намагається врятувати один такий знаковий будинок без статусу на площі Героїв Небесної Сотні. Майже всі будівлі на ній постраждали від обстрілів ще на початку війни, одну з них — під номером 5 — вже навіть встигли повністю розібрати, але сусідній будинок №7 реставратори та поціновувачі історії намагатимуться зберегти, хоча влітку минулого року в мерії вже ухвалили рішення про його демонтаж. Ця споруда пошкоджена на 81%, так само, як і дім на Кузнечній, але її значення для міста значно більше. У середині ХІХ сторіччя будинок належав родині відомої меценатки Олександри Харіної, яка опікувалася двома гімназіями Харкова — Маріїнською та Драшковською. Пізніше дім перейшов у власність іншого мецената, Пейсаха Бураса, який заснував у Харкові відому на всю Російську імперію тютюнову фабрику і також, як і попередня власниця, був відомий благодійністю.
“Ця будівля, навіть якщо відкинути її архітектурну цінність, є об’єктом, що заслуговує на те, аби стати пам’яткою історії. Найшвидше від руйнування його може врятувати охоронний статус. І, щонайменше — активна позиція єврейської громади Харкова та активна позиція містян. Це те, над чим ми зараз фактично працюємо”, — каже архітектор.
За його словами, навіть якщо будівля зруйнована на 80%, можна врятувати її хоча б частково, “вплітаючи” вцілілі елементи в сучасну архітектуру.
Автор: Олена Павленко
