За інформацією: Суспільне Полтава.
Писанки в українській традиції мали значно ширше значення, ніж сучасне уявлення про великодній декор. Вони були не лише оберегами, а й способом спілкування, проявом симпатії, родинним символом і навіть частиною соціальних ритуалів.
Про це Суспільному розповіла завідувачка відділу етнографії Полтавського краєзнавчого музею Марія Пісцова.
Писанка як символ життя і давніх вірувань
За словами дослідниці, традиція писанкарства має давнє походження і пов’язана з уявленнями про створення світу.
"Поклоніння яйцю відбувалося ще у Давньому Єгипті. І були цілі храми яйцю, тому що його вважали зародком світу. Розбилося яйце, і потекли з нього сім рік — так утворився світ. Яйце вважали зародком світу: жовток — це сонце, білок — атмосфера".
Писанки на гусячому та на курячих яйцях. Суспільне Полтава
Дохристиянська традиція, що стала великодньою
Етнографиня розповіла, що писанкарство не було виключно до великоднім ритуалом.
"Писанки здавна писали в українській традиції лише на сирому повному яйці. І так — це дохристиянська традиція, тому у деяких музеях і деякі майстрині пишуть писанки цілий рік".
Водночас у християнській традиції сформувався чіткий період створення писанок.
"За християнським календарем до Великодня писанки пишуться від Середохрестя — тобто від половини Великого посту до Чистого четверга. Щодо Полтавщини — те, що збереглося про писанки, ми знаємо з розкопок Євгенія Хвойки. На Полтавщині були знайдені і керамічні яйця, і різні символи, і справжні. XIV століття — одні з найдавніших".
Види великодніх яєць і техніки розпису
За словами фахівчині, в українській традиції існує кілька видів великодніх яєць:
- писанки — створені восковою технікою;
- крапанки — з восковими краплями;
- дряпанки — з нанесеним орнаментом шляхом видряпування.
Також існують зернівки, трав’янки та інші декоративні варіації. Нині для творчості використовують не лише курячі яйця, а й качині, гусячі і страусині, розповіла дослідниця.
Крапанки, які створила майстриня. Суспільне Полтава
Символіка кольорів і регіональні традиції
На Полтавщині, за словами Марії Пісцової, використовували три основні кольори:
- жовтий;
- червоний;
- зелений.
В українській традиції існує чітке розрізнення великодніх яєць. Писанки створювали як обереги, символічні подарунки. Їх розфарбовували у різних техніках. А крашанки фарбували одним кольором та споживали у їжу.
Також писанки активно використовували у побутовому декорі: їх підвішували як прикраси під іконами, створювали намиста та великодні композиції з птахами, які, за народними уявленнями, «проганяють негатив і створюють гармонію», сказала Марія Пісцова.
Майстриня занурює яйце в аніліновий барвник. Суспільне Полтава
Писанки як подарунок та частина обрядів
Особливе місце займали і соціальні та романтичні звичаї. Писанки дарували родичам, знайомим і навіть як знак симпатії.
"Писали писанки і для родичів, для знайомих. Дівчата дарували писанки хлопцям. Це був прояв симпатії або навіть освідчення, і це було нормально".
За словами Марії Пісцової, на Полтавщині існував символічний обряд "відкупу" дитини у хрещеної:
"Мама відкуповувала в хрещеної свою дитину, даруючи писанки".
Геометричні, рослинні та тваринні орнаменти на писанці. Суспільне Полтава
Великодні ігри
Важливим елементом культури були також народні ігри з крашанками. Діти й дорослі змагалися у "навбитки" та "навкотки".
Навбитки
Гравці стукали яйцями одне об одне:
"Чиє яйце розіб’ється, той і програв".
Навкотки
Яйця котили і зіштовхували між собою:
"Іноді жартують, що це український більярд".
Переможець забирав яйця, які розбилися під час гри.
"Той, хто виграє найбільше крашанок, запрошує до себе на гостину всіх, з ким він грав. Це такий приклад товариськості, дружби, гостинності, яка завжди притаманна культурі українського народу. Були і хитруни, які шукали в природі камінці у вигляді яєць, фарбували їх і вигравали все, але для них теж не скасовувался традиція запросити до себе на гостини".
Писанки, які створила полтавська майстриня Яна Койло. Суспільне Полтава
Музейні колекції та історична спадщина
Важливим джерелом збереження традиції є музейні колекції, сказала науковиця. Серед них — збірка Катерини Скаржинської, передана у Полтавський краєзнавчий музей 1906 року, яка включає орнаменти різних регіонів України.
"Зараз у нас діє виставка “Писанкові експерименти: сучасне і вічне”. На ній можна побачити писанки за зразками з історичної колекції на різних майстер-класах, а саме як діти і дорослі трактують ці символи, яку колористику вкладають і так далі. Але прослідкувати оцю тяглість традиції можна".
