За інформацією: Суспільне Вінниця.
Снайпер бойового підрозділу Могилів-Подільського загону на псевдо “Пітбуль”. Могилів-Подільський прикордонний загін
"Паніка — найбільший ворог, якщо даси їй місце, втратиш і контроль, і себе, і завдання": так говорить снайпер бойового підрозділу Могилів-Подільського загону на псевдо "Пітбуль".
Він вступив до лав Державної прикордонної служби України у 2022 році, захищав Україну на Донеччині, Луганщині, Харківщині, Сумщині та Чернігівщині. Про це йдеться на Facebook-сторінці Могилів-Подільського прикордонного загону.
"У 2014 році служив в АТО, служив в ССО, в 73 морському центрі, в розвідці. В мене навички були з усього. Прийшов 4 травня у 2022 році по мобілізації. Прийшов у військкомат, був набір у Могилів-Подільський прикордонний загін", — розповів захисник.
Нині "Пітбуль" служить на посаді снайпера..
"Снайпер має замаскуватися. В нього не повинно бути жодних зайвих рухів, щоб себе не викрити, не викрити позицію. Має бути витримка. Снайпер перебуває на своєму робочому місці довго, по 12 годин. Треба рухатися впевнено до цілі, до квадрату, який визначив командир. Будь-якими шляхами туди дійти. Ти, як очі, розповідаєш, переказуєш, що ти бачиш перед собою, куди можна піхоті рухатися, куди не можна рухатися, де є противник, де немає противників, в який квадрат можна зайти. Це велика відповідальність".
Снайпер бойового підрозділу Могилів-Подільського загону на псевдо “Пітбуль”. Могилів-Подільський прикордонний загін
Так само, за словами оборонця, працюють і російські снайпери.
"У них теж багато засобів маскування. Нам з напарником показують, в який квадрат є, ми обговорюємо, де наші, де позиція наших, де ми можемо працювати, що ми можемо крити, що нас може прикривати. Зараз, на жаль, напарника немає, тому що його ранило. Він тоді був в іншій групі. І в нас попали так само в засідку, багатьох "потрьохсотило", — сказав захисник.
Він розповів про свій бойовий досвід на одній з позицій, де був командиром групи.
"Так само видимість мала, до 30 метрів максимум. Її постійно штурмували. Відрізали всі інші позиції, прострілювали їх, було важко зайти і вийти. Коли займають одну позицію, яка найвигідніша для противника, вони в будь-якому випадку хочуть її відбити. Ми хоч були там ще пів року, але позиції не здали. Багато хлопців були поранені. У нас вже не лишилося стільки людей, щоб ми могли ті позиції тримати. Нас заміняли,чимало хлопців втратили свої кінцівки. Двохсоті були, але ніхто позиції не кинув, не відмовлявся йти на позиції, бо знали, якщо ми підпустимо їх ближче, то нам вже ті території не повернути".
Снайпер бойового підрозділу Могилів-Подільського загону на псевдо “Пітбуль”. Могилів-Подільський прикордонний загін
Кожен боєць на позиції має певний сектор огляду.
"У нас є кругова оборона, в кожного своє завдання. Якщо боєць не може, сектор не справляється, долучаються інші люди, допомагають. Постійно оточують, і з усіх секторів потрібно працювати. Коли йде бій, обов'язково не панікувати, бо в паніці збиваєшся, лишаєш все, забиваєшся в куток. Вони зі всього стріляють. Наносять теж багато ударів".
Всі хлопці завжди були на позитиві. Ми могли і покричати під час бою, і створити велику паніку. Паніка не в тому, що ми тікати маємо чи ні. Ми між собою до того кричимо, щоб росіяни думали, що нас там 50 людей, хоча насправді 10 чи від 8. Головне — великий шум створити, що нас велика кількість, великий колектив. Нам це дуже допомагало, створювати рухи, ніколи не стояти в одному місці".
Снайпер бойового підрозділу Могилів-Подільського загону на псевдо “Пітбуль”. Суспільне Вінниця
Удома на чоловіка чекають дружина та двоє синів.
"Я подаю приклад, що можу їх захистити, так само і дружину, і батьків своїх. Там інші цінності, кожна хвилина вирішальна. Ти можеш жити, можеш не жити. У мене багато планів", — сказав захисник.
