За інформацією: Суспільне Полтава.
Медичний капелан обласної лікарні імені Скліфосовського Сергій Сущенко пройшов спеціалізоване навчання у Львові та отримав сертифікат. Навчався як опікуватись паліативними пацієнтами.
Про це він розповів Суспільному.
Протоієрей медичним капеланом у Полтаві служить із червня 2025-го. Для цього пройшов спеціальне навчання та отримав сертифікат. Його капеланська опіка поширюється не лише на пацієнтів, а й на членів їх сімей. А також звернутись до капелана можуть медичні працівники та лікарняний персонал.
Медичний капелан обласної лікарні імені Скліфосовського Сергій Сущенко. Фото: Facebook/Сергій Сущенко
"Це більше соціальне служіння. У мене кабінет в паліативному відділенні. Там люди, які найбільше потребують моєї опіки капеланської, то я починаю свій обхід саме з паліативного відділення, з кожної палати, з кожного ліжечка, з кожного пацієнта. А точніше я починаю свій обхід з персоналу. Дізнаюсь про хворих, які нові поступили хворі і так далі. І потім я вже, маючи якусь певну інформацію, іду далі по палатах", — сказав Сергій Сущенко.
Медичний капелан Сергій Сущенко разом з військовими. Фото: Facebook/Сергій Сущенко
Допомагає медичний капелан людям різних віросповідань, зазначив Сергій Сущенко. А для православних вірян звершує й таїнства.
"Я можу звершувати і зобов'язаний звершувати за запитом всі таїнства церковні, які мене просять. Це і причастя, це і сповідь, і соборування, і просто молитва за здоров'я. В паліативному, наприклад, відділенні, там, де люди уже такі хворі, прикуті до ліжок більшість із них, то там частіше є запит на те, щоб помилитися разом з ними, на те, щоб посповідати, чи пособорувати, чи причастити. А так по лікарні, в основному це так поговорити: «Батюшка, от у мене там така є проблема. Розкажіть мені, а що мені робити, а як мені бути». Різні бувають питання, це особисті питання", — додав капелан.
Допомагає медичний капелан Сергій Сущенко людям різних віросповідань. Фото: Facebook/Сергій Сущенко
Свою капеланську діяльність розпочав Сергій Сущенко під час Революції Гідності 2013 року. 2014-го 48-річний чоловік долучився до війська у складі добровольчого батальйону "Золоті ворота".
"Були різні такі випадки, коли були прильоти дуже-дуже близько, там в п'яти метрах розривалося, наприклад, 120 міна і ми всі були на горі, але ми встигали поплигати і осколки пролетіли повз і ми були всі цілі, не то щось живі. І після того, як було все окроплене, освячене, після того, як була постійна молитва, і хлопці, навіть ті, що були атеїстами, почали ходити в таку невеличку капличку, яку я зробив там. Така кімнатка, повісив просто ікони, поставив стіл. І ми там молилися. І батальйон, до речі, 2015-го року вийшов повністю. Так, поранені були, були важкі поранені, але 100% живі вийшли".
Медичний капелан Сергій Сущенко, який допомагає військовим. Фото: Facebook/Сергій Сущенко
2017-го військовий капелан перевівся у батальйон "Полтава" Там чоловік прослужив чотири роки. 2021 року Сергій Сущенко вийшов на пенсію.
"І 2022-го почалося вторгнення повномасштабне. Пішов я знову в військкомат. Посада військовий капелан, але це була цивільна посада. І тому, коли владика мені Федір підказав, що є вакансія в 116-й бригаді ТрО капелана і треба йти прямо в 116-ту бригаду. Я туди пішов, мене прийняли, там про здоров'я не питали, бо це була цивільна посада. А вже 2023-го року з 1 січня ввелася посада офіцерська, військова посада. Для цього мені треба було пройти ВЛК. А зрозуміло, що там вже в мене зафіксовано багато проблем зі здоров'ям і я це ВЛК не проходжу".
Медичний капелан Сергій Сущенко на службі. Фото: Facebook/Сергій Сущенко
Відтоді на фронт військовий капелан Сергій Сущенко їздив, як волонтер. Також нині працює із пораненими військовими у шпиталях. Найскладнішим у капеланській службі був 2023-й рік, каже чоловік.
"Коли наша бригада тільки вийшли на нуль. Вони тут рік були і не були готові морально до того, що там. І вони прийшли і зразу багато загинуло під Соледаром, під Бахмутом. І оце був найскладніший період, коли вони були всі в такому стані психічному і духовному, важкому, щоб було дуже важко і достукатися і до сердець, і щоб вони мене почули. Оце, мабуть, найскладніше було".
