За інформацією: Суспільне Чернігів.
На колажі зображений Владислав Атрошенко та такі події: голосування за “диктаторські закони” у січні 2014-го, дитячий майданчик у Чернігові, які ставила його команда перед виборами 2015-го, білборд із логотипом БФ “Поліський оберіг”, черги за соціальною допомогою від Олександра Соколова, реклама Соколова у маршрутках Чернігова та велопробіг. Колаж Суспільне Чернігів
10 років тому, 4 грудня 2015 року Владислав Атрошенко склав присягу та офіційно став міським головою Чернігова. Місцеві вибори 2015 року в Чернігові за духом стали продовженням боротьби Корбана-Березенка на проміжних виборах за 205-м округом.
"На той час була боротьба без правил. Тоді треба було або програвати, або перемагати", — так про ту передвиборчу кампанію згадував сам Атрошенко вже перед місцевими виборами у 2020 році.
Головне протистояння на тих виборах було між самим Атрошенком та тодішнім міським головою Олександром Соколовим. І запам’яталося скандалами з підкупом виборців, взаємними звинуваченнями та теледебатами, які подарували чернігівській політиці низку "мемів".
До 10-ї річниці тих подій, Суспільне вирішило пригадати як Владислав Атрошенко став міським головою Чернігова. Детальніше читайте у матеріалі Оксани Рекун.
Після гречки знову гречка?
Після "найскандальніших виборів нардепа в Україні" влітку 2015-го у Чернігові, місто восени того ж року поринуло у нові перегони — треба було обирати міського голову. І тоді, вперше в історії України, вибори проходили у два тури.Перші місцеві вибори 2015 року проводилися у два тури в містах із населенням понад 90 тисяч осіб, у випадку якщо жоден з кандидатів на посаду міського голови не отримав понад 50% голосів у першому турі. Це було зроблено відповідно до законодавства, щоб забезпечити обрання мера, який матиме підтримку більшості виборців, а не лише відносної більшості. Чернігівці, які ще не "відпочили" від гречки, черг та роздачі грошей, знову опинилися у передвиборчих перегонах із тими ж "сітками” та політтехнологіями. Різниця була тільки в масштабах, розповів керівник ГО "Чернігівський освітній центр «Ініціатива»" Павло Пущенко.
Політичний білборд “Гречка зробить свою справу?” у Чернігові у 2015 році pik.cn.ua
Сітілайт з логотипом фонду “Поліській оберіг” pik.cn.ua
Політичний білборд “Досить!” у Чернігові у 2015 році pik.cn.ua
Політична реклама Олександра Соколова у маршрутках Чернігова у 2015 році pik.cn.ua "Тому що, коли змагалася Корбан та Березенко, масштаб був більший, бо команди національного рівня змагалися між собою, а вже на місцевих виборах — тут уже місцеві команди працювали".
За посаду міського голови Чернігова змагалися два "головні" кандидати — чинний тоді міський голова Олександр СоколовМіський голова Чернігова з 2002-2015 роки, колишній член "Партії регіонів". і тодішній нардеп за 206-м округом Владислав Атрошенко.Міський голова Чернігова 2015-2023. 1 лютого 2023 року міського голову Чернігова Владислава Атрошенка відсторонили від посади строком на один рік. Рішення ухвалив Львівський апеляційний суд. 6 червня 2023 року Атрошенка звільнили з посади за рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду, який задовольнив позов начальника Чернігівської МВА Дмитра Брижинського.
Щодо Атрошенка, то він, за словами чернігівського політичного оглядача Андрія Кужеля, "заходив у виборчу кампанію дуже впевнено".
"Тобто він думав, що його впізнаваність за 206-м округом,До нього входить: частина Новозаводського району Чернігова, колишній Ріпкинський, Чернігівський райони. де він завжди перемагав, йому допоможе. І загалом бренд БПП (Блок Петра Порошенка, — ред.), за яким він ішов на місцеві вибори. Він думав, що без проблем взагалі переможе, можливо, навіть в один тур. Тобто відчувалося в діях його команди така впевненість, що вони дуже легко виграють цю кампанію".
"Наш край" — це колишні регіонали для походу на місцеві вибори
До БПП, у попередньому скликанні Верховної Ради, Владислав Атрошенко був членом фракції "Партії регіонів" президента-втікача Віктора Януковича. Через те, що 16 січня 2014 року Атрошенко голосував за "диктаторські закони",Пакет законів, ухвалених Верховною Радою України у четвер, 16 січня 2014 року. «Закони» були ухвалені з грубими порушеннями регламенту і законодавчих процедур, але, попри гостру критику, були підписані тогочасним Президентом України Віктором Януковичем наступного дня, 17 січня. «Диктаторські закони» приймалися підняттям рук, без використання системи «Рада» та без обговорення, а їхні тексти стали доступні тільки після того, як депутати за них проголосували. його не прийняли до фракції БПП у Верховній Раді, розповів Кужель. Сам Атрошенко стверджував, що під час голосування його ввели в оману і навіть надсилав заяву з проханням вважати, що він не підтримував "диктаторські закони".
Владислав Атрошенко у Верховній раді голосує за пакет законів, ухвалених 16 січня 2014 року. Пакет спрямований на обмеження прав та свобод громадян texty.org.ua
Поіменний список тих, хто голосував за диктаторські закони 16 січня 2014 року Українська правда
Олександр Соколов також був у "Партії Регіонів", а на вибори 2015 року йшов під брендом партії "Наш край", яка курувалася з Адміністрації президента, розповідає Кужель.
"Це був проєкт, коли збирали колишніх регіоналів для походу на місцеві вибори. Тобто, щоб таких кандидатів не брати в списки БПП, то Адміністрація президента, на той час, запустила такий проєкт. В Атрошенка тоді була образа на Адміністрацію, що вони паралельно запускають йому такий місцевий, сильний проєкт. Тобто готують опозицію. Петро Порошенко прийшов до влади на хвилі Революції гідності, тому це було логічно".
Рік до початку місцевих виборів
За рік до місцевих виборів, після Революції Гідності, політична ситуація у Чернігові була напруженою.
27 лютого 2014 року представник "Демократичного альянсу" Ігор Андрійченко заявляв "Дитинцю", що їхня партія вимагає "відставки Соколова і змін для міста та чернігівців". І це були тільки перші спроби змусити чинного міського голову піти з посади. Уже влітку того ж року, громадські активісти разом з пенсіонерами намагалися прорватися до міської ради з вимогами відставки Соколова.
Їх спочатку не пускали, а вхід блокували хлопці спортивної статури. До відставки Соколова і розпуску міськради з трибуни закликав і тодішній депутат групи Атрошенка "Рідне місто" Василь Білогура (нині очільник Чернігівського міського управління освіти, — ред.).
"Ми вимагаємо включити до порядку денного питання щодо дострокового припинення повноважень Чернігівського міського голови Олександра Соколова. І друге питання — щоб депутати проголосували за саморозпуск цієї ганебної міської ради VI скликання", — заявляв Білогура.
Тоді активісти блокували місця у сесійній залі та біля міського голови. Сам Соколов на це реагував так: "Я не брешу і ніколи не буду. А ті орли, які з рупорами виступають, ніколи в руках не тримали зброї, сьогодні вони баламутять народ" (переклад з російської, — ред.).
Проте ні на тій, ні на попередніх та майбутніх сесіях депутати, як колишні регіонали, так і від "Батьківщини", не підтримали відставку Соколова. Усі вони наголошували, що прикордонне місто не може залишитися без керівника після початку російської агресії.
13 жовтня 2014 року учасники АТО – бійці 41-го батальйону тероборони та громадські активісти (люстраційна організація "ГРІМ") зібралися під будівлею міськради.
Як писав тоді "ПіК", бійці вимагали підписати Соколова заяву про відставку та закидали йому невирішення питань стосовно виділення земельних ділянок для військових. А напередодні – встановили намети біля обласної прокуратури та міської ради.
Міський голова тоді вийшов до людей – щоправда, після погроз АТОвців вивести його силою, але піти у відставку відмовився.
За що судили Соколова?
Уже в березні 2015 року Соколова знову хотіли відсторонити від посади. Цього разу справу розглядали у суді. Його підозрювали в перерахуванні бюджетних 4,7 мільйона гривень на рахунок приватного підприємства-забудовника для купівлі 18 квартир на вулиці Андрусенка в мікрорайоні Масани за програмою "Забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Виконком виділив гроші на будинок, який був готовий лише на 22%, хоча законодавство дозволяло інвестувати в об'єкти з не менше 75-відсотковою готовністю. Недбалість Соколова, як заявляла прокуратура, проявлялася в тому, що він не перевірив стан готовності об’єкта й дав наказ перерахувати кошти з міського бюджету.
Забудовник — ПАТ "БК "Домобудівник" мав завершити будівельно-монтажні роботи у листопаді 2012 року. Ввести в експлуатацію житло повинні були до 31 грудня 2012 року. Врешті, підприємство збанкрутувало, дім не добудували, а люди лишилися без житла.
