За інформацією: Суспільне Чернігів.
Мак для створення дідуха. Суспільне Чернігів"Ця робота, сидячи, не робиться. Беру сім колосків пшениці, потім беру жито. Складаються вони в довільній формі. Льон. Є мак у мене ще, васильок. Дуже має запах приємний. Коли заносиш до хати, то запах тоді відчувається. Складається овес, складається ячмінь".
Таких пучечків треба скласти щонайменше сім, пояснює майстриня. Все залежить від того, якого дідуха бажають собі господарі.
Процес створення дідухів на Чернігівщині. Суспільне Чернігів"Всі вони складаються в такий сніп. Обмотується в кінці стрічкою і розставляється на триногу, щоб цей дідух міг стояти. Беру гарну стрічку. Гарячим клеєм проклеюю. Зав’язую шпагат в кінці".
Загалом на виготовлення одного дідуха їй потрібно півтори години.
"Є різна техніка. Але зазвичай це три яруси: перший ярус — це голова діда, це ось вуса, а нижній — це борода. Ще кажуть, що це три покоління – прадіди, діди та сьогоднішні. Ми щорічно родиною святкуємо це свято. Зі звичаями, традиціями, занесенням дідуха до хати. Так навчили батьки мене. Чоловік тут прийняв це все. Я захотіла поділитися з усіма людьми, щоб знали, що таке є, що таке святкують, що так раніше було, що не було ялинки – був дідух. Було зернове дерево, родове дерево, яке мало проростати й продовжувати життя".
Дідухи на фоні українського розпису на стіні. Суспільне Чернігів
Майстриня каже, що в таких масштабах робить дідухи вперше, для цього виростила на своєму городі всі необхідні рослини.
"Я не розрахувала скільки мені збіжжя цього садити, і посадила багато. Чоловік сказав, що треба спалити, щоб я не мучилася. Але я вирішила жодну стеблинку не палити, я її виготовлю. Я не можу викинути – люди в голод збирали зернину, а я буду викидати збіжжя – ні".
Процес створення дідухів на Чернігівщині. Суспільне Чернігів
Стільки дідухів більше не робитиме, бо не має достатньо вільного часу, говорить Мирослава. Проте планує навчати людей, які бажають зробити дідухи власноруч. Мріє, аби вони були замість ялинок у кожній оселі.
"Говорять, коли дідух заносять до хати – ми заносимо дух наших прадідів. Ми їх у своїх думках запрошуємо на святкування Різдва. Коли дідух перебуває біля ікон протягом Різдва до Богоявлення, то вони з нами перебувають. На Богоявлення його спалюють".
