За інформацією: Суспільне Суми.
День жалоби в Охтирці. Суспільне Суми
Роман Грицак тоді був заступником командиру полку, тепер він начальник штабу бригади. В момент удару, говорить, також був в частині.
"Це не просто дата в календарі. Це пам'ять про тих, хто в цей день не повернувся додому. І це не статистика, це наші рідні, близькі, брати, яких нам так щодня не вистачає. Ворогу вдалося в той день зламати чи зруйнувати наші стіни, але він не зламав наш дух. Пам'ятаємо кожного, помстимося", — сказав Роман Грицак.
День жалоби в Охтирці. Суспільне Суми
На початку повномасштабної війни нині старший солдат Олександр Шнайдер був цивільним. Згадує, тоді прийшов до військової частини, куди сходились люди з різних міст: "Коли у військкомат приходили, там зброю не видавали, тому всі йшли до нас в частину. Приходили люди різні, ті, що взагалі не мали військової підготовки, за покликом серця йшли справжні патріоти".
Олександр Шнайдер. Суспільне Суми
У момент обстрілу, каже Олександр, тільки зайшов відпочити: "Був перший приліт у ту казарму, що на Київській. Скло висипалось мені на голову. Став людям кричать: "Виходьте із приміщення" і виводив тоді їх в овочесховище. Якби хлопці залишились, там би більше загинуло. Того місця, де я збирався лягати відпочивати, не залишилось".
Сергій Семененко. Суспільне Суми
Сергій Семененко — майор Збройних сил служить в цій частині з 1991 року.
"Я з хлопцями в казарму переносив пораненого хлопця. Скажу за себе: 10 секунд, коли я вийшов із санчастини, і тих, кого я останніми бачив, уже немає. Ці десять секунд врятували мене. Це, по суті, мій другий день народження", — говорить Сергій.
На мітинг до Дня жалоби прийшли рідні полеглого Вадима Більченка — мати Тетяна Більченко та сестра Наталія Панасюра.
Тетяна Більченко. Суспільне Суми
"Він рятував поранених. Вийшло так, що багато було поранених і він пішов допомагати і його теж накрило бомбою чи ракетою. А так повинен був в тому році ж іти на пенсію вже військову. Брав участь у боях на Донеччині. Сам він сапер, займався розмінуванням. Був поранений теж у Донецьку", — розповідає Наталія.
"В мене син дуже був хороший по характеру. Спокійний, добрий, жив із своєю сім'єю хорошо. В нього один син, він теж служив", — розповіла мати загиблого Вадима Більченка.
Меморіал біля зруйнованої казарми. Суспільне Суми
Поклали квіти учасники мітингу і до зруйнованої казарми. Один з тих, хто пережив бомбардування в частині, Віктор Шикалов. "Я якраз був у їдальні, збирався виходити, а тут прильот. Було три прильоти ж. Перше попало по казармі, воно якраз посередині. Там, де моє ліжко, де я мав лежать, туди балка впала. Значить, Господь сказав, що я ще потрібний на цьому світі. Туди дійшов, уже був другий прильот, третій. Воно скидалось з літака".
Зруйнована військова частина в Охтирці. Суспільне Суми
У 2022 році військовою частиною командував Герой України Денис Дикий. Цей день вважає найтрагічнішим днем за час свого командування полком, сказав Суспільному Денис Дикий: "Я щодня згадую ці жахливі події. Особовий склад, який віддав найдорожче — своє життя за Україну, за наше майбутнє. Памʼять і біль за них залишиться назавжди в наших серцях. І наш святий обов’язок — не забувати про рідних і близьких наших полеглих героїв. Ми продовжуємо знищувати ворога задля того, щоб життя жодної людини, яке було покладено за нашу свободу і майбутнє наших дітей, не було даремним”.
День жалоби в Охтирці. Суспільне Суми
Після авіаудару рятувальники та місцеві жителі, попри небезпеку, займалися аварійно-пошуковими роботами. Того дня загинули понад 70 військовослужбовців, говорить капелан Роман Клизуб.
"Це був перший випадок в Україні такої масової загибелі військовослужбовців. Щоб одним ударом стільки людей одразу, причому це було в мирному місті, прямо в пункті дислокації. До цього такого ще не траплялося. І це дало якийсь поштовх боротися, поштовх звільняти свою землю. Ми пам'ятаємо, що після цих подій Охтирка стала як єдиний кулак".
