За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Ілюстративне фото. wikipedia.org
У підручниках з історії України датою приєднання Криму до складу України вважають 19 лютого 1954 року. Саме тоді президія Верховної ради СРСР ухалила указ про приєднання Кримської області до складу Української РСР.
Читайте цей матеріал кримськотатарською
Суспільне Крим поспілкувалось з експертами, щоб дізнатися з якою метою Росія просуває пропаганду нібито півострів дістався Україні несправедливо.
Кандидат історичних наук Сергій Громенко розповів, що формулювання "передачі Криму в Україну 19 лютого 54-го року не було" — це є абсолютно хибне значення, яке розганяється російською пропагандою.
Росіяни абсолютно праві в тому, що президія ВР СРСР не мала юридичного права на передачу Криму Україні. Зміна підпорядкування адміністративних одиниць перебувала винятково у віданні всієї Ради СРСР. І ВР СРСР ухвалила два закони з цього питання 26 квітня 1954 року. Перший закон про передачу Криму Україні, яким затвердила указ 19 лютого. А другий закон про внесення змін до Конституції. І навіть це не була остаточна крапка. Остаточна крапка в даному випадку була поставлена 12 травня 54-го року, коли згадані закони були опубліковані у відомостях ВР СРСР і відповідно вступили в дію. Саме тому на цьому треба наголошувати. Святкувати 19 лютого абсолютно нема чого.
Громенко зазначив, що підпис тодішнього секретаря компартії Микити Хрущова є лише витяг з протоколу засідання ЦК. Основні ж документи підписав номінальний голова президії Верховної Ради СРСР Климент Ворошилов.
До 55-го, насправді 56-го року, Хрущов одноосібно Радянським Союзом не керував. І без згоди голови Ради Міністрів Георгія Малєнкова, без згоди голови Парламенту Климент Ворошилова — це не було би ухвалено. Саме тому тут нема нічого крім міфу.
Такої ж думки і політичний експерт Володимир Фесенко. Він наголосив, що передача Кримської області РРФСР до УРСР була колегіальним рішенням, а не особистою забаганкою Хрущова. Фесенко зазначив, що в контексті приєднання Криму до України, варто памʼятати про звʼязки півострова з українськими землями в усіх сенсах — географічному, соціально-економічніому етнічному, політичному та інші.
Це IX-X століття нашої ери, коли народжувалась Давньоруська держава на українських землях і коріння української державності ,і української етнічності ідуть саме звідти. Вже тоді були зв'язки з Кримом. І зв'язки, зокрема і політичні, адміністративні, в сучасному розумінні цих термінів. Сто років тому, коли була Українська Національна Революція, Національна визвольна революція, коли створювалась українська державність вже в такому сучасному вигляді, утворилася УНР, вже тоді в 1918 році було підтверджено, що Крим — це частина України. Тому, коли говорять, що Крим приєднався до України в 1954 році — це такий радянсько-російський наратив. Крим був разом з Україною набагато раніше.
Після Другої світової та депортації кримських татар Крим втратив дві третини населення. Півострів був повністю занедбаний, розповіла історикиня Гульнара Абдулаєва.
На весь півострів працювало всього 3 хлібних магазини, 18 м'ясних та 8 молочних. І лише у 2 точках по всьому півострову можна було придбати там тканину, взуття. А у 9 магазинах будівельні матеріали. І жодного овочевого! Це в Криму!
Тоді політика Сталіна — заселити Крим росіянами — бажаного результату не дала. За словами Абдулаєвої, переселяли на півострів людей з російських глибинок, обіцяючи комфортний клімат, море, вино та інші блага.
Так їх там заманювали такими обіцянками, що Крим — це благодатний край на землі і там дуже багато вина. І якщо чесно, ті переселенці вже після декількох років проживання на півострові, мали бажання виїхати. Але, на жаль, вони тоді не виїхали всі.
Росіяни, яких переселяли на півострів після 1944 року, ніколи не бачили гірські сади, виноградники, технічну культуру. Вони не хотіли і не вміли пристосовуватися до кримських умов життя, каже Гульнара Абдулаєва. А до природи ставилися варварськи.
У жовтні 1953 року у Сімферополь приїхав Хрущов і побачив в якому стані півострів. І вже в Києві на нараді з парт-активом виклав свою пропозицію, розповідає Гульнара Абдулаєва.
І там на нараді він вперше запропонував українцям Півдня переселятися до Криму. Хто як не вони тоді добре знали традиції та особливості землеробства північного Причорномор'я.
Вона також зазначила, що після указу в 1954 році для Криму почалася нова сторінка історії.
Протягом кількох років на півострів приїжджало кілька десятків тисяч українців саме з південних областей. Це Херсонська та Миколаївська області. І вже через 2 роки передачі Криму до України на півострові виріс видобуток, наприклад, залізняка на 36%, виробництво електроенергії на 57%, також вина на 104%. Тобто, поступово ожило тваринництво, розвинулося і розвелося сільське господарство, виноградники, сади. І якщо сьогодні нам кажуть, що Крим — це курорт, який там створила Росія, то це неправда. Тому що як курорт, Крим розцвів тільки після передачі Криму до України.
Майже 40 років Москва не висувала Києву офіційних претензій щодо Криму. А в 92-му заявила — Крим віддали Україні незаконно. Тоді просували наративи, що акти не чинні і треба проводити перемовини. Проте до діла не дійшло — завадили внутрішні політичні чвари та перша Чеченська війна, заявив Сергій Громенко.
Вже в 92-му році Росія висунула претензії і якраз наслідок цього політичного повороту, почали шукати хто винний. І знайшли Хрущова. Хрущова призначили винним в усьому і всіх собак на нього повісили.
Історик також пояснив, що Крим радянське керівництво приєднало до України, зокрема через територіальну близькість і тісні господарські та культурні зв'язки.
Радянський союз знову ж таки дав Україні поширений міф про те, що треба було будувати Північно-кримський канал і простіше там було ним керувати. Насправді, рішення про будування Північно-кримського каналу було ухвалено ще в 50-му році за життя Сталіна. Тож, економіка тут явно вторинна. Тут були якісь політичні міркування. Я особисто вважаю, що головна причина — це бажання радянської влади тісніше прив'язати Україну до Росії.
За словами політексперта Володимира Фесенко, ще Москва хотіла русифікації населення.
Вони намагалися не допустити ні українізації Криму, ні панування в Криму кримськотатарської громади. Отака мета я думаю точно була.
Нагадаємо, у Держдумі РФ запропонували скасувати і визнати незаконним акт про передачу Криму УРСР.
З такою ініціативою виступив перший заступник голови комітету Держдуми у справах СНД Костянтин Затулін, пише РИА Новости.
"Українською ця земля за формальною ознакою була з 1954 року, а до цього, протягом сотень років — це був російський регіон, і 1954 року в Росії Крим вкрали", — сказав він.
